Цілюща сила

Акакадемік Є. Товстуха відомий як письменник, наро­дознавець, художник, музика. Він закінчив Київський медичний інститут, Київський художній інститут та Літературний інститут імені О. М. Горького в Моск­ві. Уродженець Чернігівщини, двадцять п’ять ос­танніх років працював в Яготині, де створив фіто-центр. Завідував кафедрою фітотерапії Київського мед­інституту. Член Спілки письменників України.

НЕ ПИТВО, А ЛІКИ

Український народ упродовж багатьох тисячоліть творив не лише надто героїчну та трагічну історію, а й велику, гідну світового визнання, своєрідну культу­ру. Цю культуру ми намагаємось пізнавати не лише у величезному розмаїтті мистецтв: пісня, інструментальна музика, обрядові дійства, міфо-поетична творчість, думи, образотворче ужиткове мистецтво, танці, літера­тура усна і писемна, а й у речах «чисто» ужиткових: одяг, гончарство, кухня, хата, напої. Як людина одя­гається, яка в неї світлиця, хата, їжа, напої — така і людина, її культура, світогляд, здоров’я. Здоров’я як окремої особи, родини, прийдешніх поколінь, так і здо­ров’я нації.

Сонячні язичницькі свята Коляди, Калити, Колодія, Зелені Свята, свято Купайла — не лише своє­рідні мальовничі, яскраві, оптимістичні, з барвистими картинами дійств народні вистави, а й поклоніння Сон­цю, Землі, господарям та господиням, з побажанням щастя, добра, здоров’я окремим особам та й взагалі добрим людям…  Названі свята пильнують етику поведінки, пошану­вання людей праці і передбачають норми частування святим хлібом, стравами та напоями не лише як зви­чайними харчовими продуктами, а й як святістю та оберегами. Пропоновані напої автор використовує уже понад сорок років у комплексному лікуванні численних недуг. І з певністю можу сказати, що поєднання настоїв, від­варів, напоїв повністю себе виправдовує у лікувальній практиці.  До переважної більшості напоїв, які складаються з відварів та настоїв різних видів м’ят, материнки, чеб­реців, чаполочі, цикорію, гравілату міського, перстачу прямостоячого, деревію звичайного, самосилу гайового, у людини, котра споживає ці напої, не виникає хво­робливої пристрасті, не розвивається хронічний алко­голізм.  Відшукувати таємниці приготування ритуальних на­поїв я почав ще наприкінці сорокових років. Тут мені добре послугували експедиції до «забутих богом» ба­гатьох сіл Чернігівського регіону. Всього у картотеці автора понад сто сіл.

Таємниці свят і напоїв зберігали лише дуже старі люди, переважно селяни. Затуркана ідеологією інтелі­генція або індиферентно, або різко негативно ставилась до етнографічної праці надто молодого автора, бо ж займався я, як тоді вважалося, нікому не потрібною архаїкою, яка суперечить новим соціалістичним зви­чаям. Але я не міг допустити й гадки, щоб перерва­лась така важлива нитка звичаєвого права, обрядодійства. Я робив своє діло з повний усвідомленням його важливості. Тут я не фіксую нашарувань християнських догма­тів, бо вони занесені на нашу землю всього тисячу ро­ків тому і штучно насаджувались до язичницької політеїчної свідомості народу або присвоювали і припису­вали авторство тих чи інших напоїв та цілющих рос­лин окремим святим. Коли ж з якихось причин цього не відбувалось, то багато народних звичаїв та дійств ого­лошувались «поганськими» і їх чекала анафема з чис­ленних церковних амвонів. Все — як і за наших не­давніх часів суцільного атеїзму…   Звертаючись до «гігієнічної» реконструкції числен­них напоїв, хочу зізнатися читачеві, що це лише пер­ший крок у призабуту, перекреслену та занедбану ца­рину народознавства та народної медицини. При роз­шифруванні багатьох легенд, казок, переказів, усних та писемних оповідань сподіваюся ще знайти в утаємни­чених їхніх матрицях контекстів значні і бажані неспо­діванки, з останніми і поділюся у подальшій лікарській та науковій прапі з колегами, читачами та пацієнтами…

БЕДРИНЦЕВИЙ НАПІЙ

Бедринець ломикаменевий — Ріmріnella saxifrage L .
Родина парасолькових — Umbelliferae.
Багаторічна трав’яниста рослина. Стебло пряме, тонкоребристе, розгалужене, штриховане, 25-60 см заввишки. Прикореневі й нижні стеблові листки довгочерешкові, перисторозсічені, іноді перисті; серединні стеблові — перистороздільні з округло-яйцеподібними сегментами. Верхні — у вигляді піхов, без пластинок. Квітки білі або рожевуваті, дрібні, п’ятипелюсткові, утворюють складні парасольки. Кореневища багатоголівкові, гіллясті. Цвіте рослина у червні — серпні.
Поширений бедринець ломикаменевий на берегах річок, озер, ставків, галявинах, сонячних узліссях, городах, луках. Росте по всій Україні.
Сировина. Для напою заготовляють корені з коре­невищами рослини. Викопують пізно в осени або рано навесні. Сировину ретельно миють холодною біжучою водою та подрібнюють. Краще заготовляти для напою свіжі корені з коре­невищами бедринцю ломикаменевого.
Хімічний склад. У коренях з кореневищами бедрин­цю ломикаменевого виявлено запашну летку олію (0,3-0,5%), сапонінові речовини, похідні фурокумарину: ізопімпелін, ізобергаптен та пімпінелін (близько 0,5%), смоли, цукри, камедь, пектини, дубильні речовини, знач­ну кількість солей калію та кальцію.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій використовують при запальних захворюваннях верхніх дихальнихшляхів, ядусі, сольо­вих діатезах, захворюваннях печінки, нефролітіазі, ато­нії кишечника,анацидних та гіпацидних гастритах, ме­теоризмі, розладнаннях кровообігу, обмінних поліартри­тах; як ефективний косметичний засіб при пігментних плямах, значній засмазі тощо. Напій виявляє спазмолі­тичну, протизапальну та сечогінну, а також протикаш­леву та відхаркувальну дію. Останнім часом автор використовує напій у комплексних засобах для лікування онкологічних захворювань, особливо після проведених кількох курсів хіміотерапії та опромінення. Його доціль­но застосовувати при головних болях, зокрема мігрені, безсонні, а також гастритах, колітах, виразковій недузі шлунка та дванадцятипалої кишки.
Приймають по 1-2 столових ложки 3-4 рази на день за 30 хв. до іжі.

БУЗИНОВИЙ ЯГІДНИЙ НАПІЙ   

Бузина чорна — Sambuks nigra L.
Родина жимолостеві — Caprifoliaceae.
Гіллястий кущ або невелике деревце близько 5 і більше метрів заввишки. Кора світло-бура, тріщинува­та. Пагони містять білу м’яку серцевину. Листки супротивні, непарнопірчасті з яйцеподібними гостропилчастими листочками. Квітки дрібні, жовтувато-білі, зі­брані в щиткоподібні волоті з п’ятьма головними гілочками. Плід — тринасінна кістянка чорно-фіолетового кольору. Рослина світлолюбна. Цвіте у травні — червні. Плоди достигають наприкінці серпня — на початку ве­ресня. Росте бузина чорна на узліссях, попід тинами, на урвищах, засмічених місцях, у гаях, перелісках, на цвинтарях тощо.
Сировина. Для напою заготовляють ягоди бузини чорної, які збирають повністю достиглими.
Хімічний склад. У плодах знайдені алкалоїди, глі­козиди, антоціанові сполуки, дубильні речовини, цукри, слиз, камедь, клітковина, леткі олії, яблучна, оцтова, валеріанова, цитринова та винна кислота, мінеральні солі, каротин, аскорбінова кислота 110-15 мг%), ру­тин, тирозин.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при ревматизмі, невралгіях, обмінних поліартритах; для поліпшення жовчовиділення, як сечогінний засіб. Особливо доцільний напій при атонії кишечника у людей похилого віку, при метеоризмі, значних кольках у животі, запорах тощо.
Напій вживають по 1-2 столові ложки 3-4 рази на день за 30 хв. до їди. При запорах (у похилому віці) — по 30-40-50-70 мл 4-5 разів на добу до норма­лізації випорожнень.

БУЯХОВИЙ НАПІЙ

Буяхи, лохина — Vaccinium uliginosum L.
Родина брусничних — Vacciniaceae.
Розгалужений чагарник (30-120 см  заввишки). Стебла прямостоячі, циліндричні. Кора бурувата або темно-сіра. Листочки чергові, цілокраї, на коротких черешках. Квітки розміщені на верхніх торішніх паго­нах. Чашечки зелені, віночок білувато-рожевий. Плід — синя з сизим серпанком ягода. М’якуш всередині зе­ленкуватий. Насіння численне, має форму півмісяця.
Ростуть буяхи у драговинних хвойних та мішаних лісах, на торфовищах, луках, у заплавах, на вологих сіножатях. Цвітуть у травні, плоди достигають у липні. Рослина світлолюбна.
Сировина. Для напою заготовляють повністю до­спілі плоди буяхів.
Хімічний склад. У плодах знайдено глюкозу (понад 3%), фруктозу (понад 4%), пектинові речовини (0,3-0,5%), органічні кислоти, клітковину, аскорбінову кис­лоту (25-53 мг/100 г), антоціани, катехіни (144-174 мг/100 г), каротин (0,25 мг/100 г), нікотинову кислоту (0,25 мг/100 г), тіамін (0,02 мг/100 г.); солі калію, натрію, кальцію, магнію, фосфору, заліза та марганцю, азотисті, дубильні, флавоноїдні речовини; цитринову, яблучну, щавлеву та бензойну кислоти тощо.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують як жовчогінний та глистогінний засіб. А також при подагрі, остеохонд­розі, хворобі Бехтерєва, спондільозах; при нейродермі­тах, анеміях, для поліпшення самопочуття після інфек­ційних недуг, складних операціях тяжких травм та по­ліпшення загального обміну речовин.
Приймають напій по 1-2 столових ложки 3-4 рази на добу за 30 хв. до їжі.

ВЕЛИКОГОЛОВНИКОВИЙ НАПІЙ

Великоголовник сафлороподібний — Rhaponticum carthamoides (Willd)
Родина складноцвіті — Compositae
Багаторічна трав’яниста рослина. Стебло тонкореб­ристе, павутинне, прямостояче. /Листки чергові, еліп­тичні, глибокоперисторозсічені, загострені. Нижні — черешкові, зубчасті; серединні та верхівкові — сидячі. Дрібнозубчасті або цілокраї. Квітки невеличкі з фіоле­товими відтінками або рожеві, двостатеві, зібрані в самотні верхівкові кошики. Плід — сім’янка. Цвіте великоголовник у липні-серпні. Поширена рослина на Алтаї, Саянах, Східному Ка­захстані. В Україні досить успішно вирощується окре­мими господарствами в культурі та численними амато­рами.
Сировина. Для приготування напою заготовляють корені з кореневищами великоголовника сафлороподібного, які викопують рано навесні або пізно восени. їх ретельно миють холодною біжучою водою, подрібню­ють. Сушать у теплих, добре провітрюваних приміщен­нях, або використовують свіжими, що значно доцільніше.
Хімічний склад. У коренях з кореневищами виявле­но алкалоїди, летку олію, дубильні речовини (близько 5%), ретинол, органічні кислоти, барвні речовини, ас­корбінову кислоту (близько 0,1%), полісахарид інулін, каротин, солі фосфору.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій використовують при фізичній та розумовій перевтомі, пригніченому стані внаслідок хронічних виснажливих недуг; для стимуляції діяльнос­ті нервової та серцево-судинної систем, при імпотенції, алкоголізмі, різноманітних вегетосудинних порушеннях, депресивних станах, особливо у клімактеричному періоді; прі головному болі, поганому апетиті, раздротуванні тощо.
Вживають по 1 столові ложці 3 рази на добу за 30 хв. до їжі.

ВЕРЕСОВИЙ НАПІЙ

Верес звичайний — Calluna vulgaris (L.) Hill.
Родина вересові — Ericaceae.
Невеличкий вічнозелений кущик. Листочки дрібні, зелені. Квітки фіолетово-малинові або білясті, правиль­ні, дрібні, пониклі, в однобоких довгих китицях. При ос­нові мають чотири трав’янисті приквітки. Цвіте росли­на з початку серпня до середини жовтня. Поширений верес звичайний на Поліссі та в Лісо­степу. Росте куртинами біля піщаних долин, шляхів, озер, на пагорбах.
Сировина. Для приготування напою заготовляють квітучі верхівки вересу звичайного. Краще їх використо­вувати свіжими.
Хімічний склад. У рослині знайдені кремнеземова та цитринова кислоти, сапоніни, дубильні речовини (близь­ко 7%), ферменти, глікозиди арбутин та ериколін, фла­воноїди, камеді, сполуки кальцію, калію, фосфору та натрію.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при поліартритах, подагрі, остеохондрозі, екземах, алергії (якщо вона ви­кликана не медом), нейродермітах; при ниркових за­хворюваннях, порушенні сну, істерії, епілепсії, шизо­френії, стресових станах, життєвих і творчих зламах.
Вживають напій по 1-4 ложки 3 рази на добу за 30 хв. до їжі.

ВИШНЕВИЙ НАПІЙ

Вишня звичайна — Cerasus vulgaris Mill.
Родина розові — Rosaceae.
Поширене в Україні і популярне серед народу пло­дове дерево, яке культивують майже на кожній садибі. Походить з Балканського півострова.
Сировина. Для приготування напою заготовляють свіжі достиглі плоди.
Хімічний склад. У плодах вишні звичайної міститься понад 12% цукрів, органічні кислоти — яблучна, молоч­на, цитринова. Вітаміни: тіамін (0,2-0,3 мг/100 г), аскорбінова кислота (15-20 мг/100 г), нікотинова кис­лота (0,25-0,4 мг/100 г), каротин (0,3-0,6 мг/100 г). Незамінні амінокислоти: лізин (0,8 мг/100 г), гістидін (8,8 мг/100 г), ізолейцин (5,3 мг/100 г), лейцин (9,8 мг/100 г), аргінін (9,4 мг/100 г).
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при стресових станах, судомах, для поліпшення апетиту та травлення: при метеоризмі, кольках у шлунку та кишківнику, при захворюваннях нирок, запальних недугах верхніх ди­хальних шляхів; анеміях, для поліпшення перистальтики кишківника, при обмінних поліартритах тощо.
Напій з лікувальною і профілактичною метою вжи­вають по 1-3 столові ложки 3-4 рази на добу за пів­години до їжі.
Дуже давній і популярний напій наших пращурів. Його вживали як ритуальний для боротьби з на­сланнями «злих духів». Особливо на Зелені свята, свята Купайла, Колодія, Калити, Коляди, під Новий рік. Автор зустрічав знавців цього на­пою в сс. Макіївка, Ганнівка, Софіївка, Шняківка, Терешківка, Галиця, Велика дорога (Чернігівська область). Правда, замість спирту селяни і знавці звичаїв використовували первак.

ГАДЮЧНИКОВИЙ НАПІЙ

Гадючник шестипелюстковий — Filipendula vulga­ris Moench.
Родина розові — Rosaceae.
Багаторічна трав’яниста рослина від 30 см до 1 м заввишки. Стебло одне або кілька, прямостояче, нерозгалужене. Прикореневі листки утворюють розетку, переривчасто-перисторозсічені; мають по 20 пар видов­жених, глибоконадрізаних або перисто-зубчастих боко­вих часток. Стеблові листки чергові, з великими при­листками, які зрослися з черешками. Квітки дрібні, правильні, зібрані в кінцеву багатоквіткову волоть, над­звичайно запашні. Віночок білий. Найбільш поширений гадючник шестипелюстковий у Лісостепі та південному Поліссі. Росте на світлих галявинах, пагорбах, понад урвищами, на цвинтарях, луках, сіножатях.
Сировина. Для приготування напою заготовляють розквітлі духмяні верхівки рослини.сушать, але до­цільніше використовувати для напою свіжими.
Хімічний склад. У квітках знайдені дубильні речови­ни (понад 20%), глікозид гаультерин, аскорбінова кис­лота, летка олія, флавонова сполука гіперин.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при анацидному та гіпацидному гастритах, виразковій недузі шлунка та дванадцятипалої кишки, запальних процесах сечоста­тевої системи, набряках серцевого та ниркового походження, поліартритах, остеохондрозі; при запальних     за­хворюваннях верхніх дихальних шляхів, зокрема при бронхітах, грипі, аденовірусних захворюваннях; ревма­тизмі, епілепсії, нервових захворюваннях, зокрема стре­сових станах, порушенні сну, істерії тощо.
Приймають напій по 1-3 столові ложки 3-4 рази на добу за 30 хв до їжі.
Ритуальний напій українських дівчат на Зелені та Купальські свята. Запашні квітки гадючника шес­типелюсткового, за віруваннями праукраїнців, на­ділені потужними планетарними та гармонійними силами. Вони пильнують вроду, чари та розкішні духовні і тілесні принади красунь, а пахощі ма­теринки відгонять на далеку відстань «нечисту» силу та «злих» духів.
У ніч на Купайла дівчина «на порі» воліє покласти коханому духмяну квітку гадючника шес­типелюсткового за пазуху, до кишені, за стрічку солом’яного бриля; залишити квітку на лісі, во­ротах чи стежці, якою ходить парубок. Вважаєть­ся, що запахи рослини надихатимуть парубкові жадання великого і пристрасного кохання, вірнос­ті, а по одруженні принесуть жагучі любощі та юрбу гарних, слухняних і працьовитих дітей. (Ек­спедиції автора у сс. Мала Дівиця, Галиця, Терешківка 1952 р. Чернігівська область).

ГЛІДОВИЙ НАПІЙ ЯГІДНИЙ

Сировина. Для напою використовують свіжі або ви­сушені плоди глоду колючого.
Хімічний склад. У плодах знайдені пектинові речо­вини (1,9-6,1%), кумарини (0,17-3,4%), тритерпенові кислоти — урсолова та оманова, аскорбінова кислота (18-100 мг%), вітамін К, антоціани, катехіни, флаво­ноли, фенолокислоти тощо.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напої застосовують при гіпертонічній недузі, стресових станах, гіпотонії; при порушенні сну, алергічних проявах; набряку Квінке, нейродермітах, ек­земах (якщо нема алергії до меду). При стенокардії, кардіо- та церебросклерозах, обмінних поліартритах, епі­лепсії. Малі дози напоїв тонізують серцево-судинну сис­тему, великі — діють спазмолітично.
Вживають напої по 1-4 столові ложки 3-4 рази на добу за 30 хв. до їжі.
Людям, які не переносять мед, його в напій не до­дають.
Напій користується величезною популярністю у народі з прадавніх часів як еліксир бадьорого ду­ху та здоров’я, який активізує розум і додає обач­ності на стрімких крутоярах “життя-буття” щоденного». Секрети його приготування століттями при­ховували відьми, чародії, знахарі, ворожбити. На­звані напої п’ють на свята Нового року, Коляди, Калити, Колодія тощо.

ГОРОБИНОВИЙ НАПІЙ

Горобина звичайна — Sorbus aucuparia L.
Родина розові — Rosaceae.
Дерево або кущ, які іноді досягають 15 м заввишки. Молоді гілки сірувато-червоні, опушені, непарнопірчас­ті, які складаються з 9-15 ланцетних або довгастих, зубчастих по краю листочків. Квітки блідо-жовті, біляс­ті, численні, зібрані в складні щиткоподібні суцвіття. Пелюсток у квітці 5, тичинок багато, маточка — 1. Плід — куляста, яскраво-червона або світло-жовта ягода. Цвіте рослина у травні, плоди достигають у кінці серп­ня — вересня.
Росте горобина звичайна по всій Україні, окрім сте­пових районів. Культивують у парках, на алеях, по ву­лицях як привабливу декоративну рослину, особливо восени.
Сировина. Для напою заготовляють свіжі повністю доспілі плоди.
Хімічний склад. Плоди горобини звичайної — при­родна комора полівітамінів. Вони містять каротин (3-15 мг%), фолієву кислоту (0,18-0,25 мг), вітамін С (40-100 мг), В₂ (0,05-0,07 мг), К (0,4 мг), Е (0,8-5,1 мг%); органічні кислоти: яблучну, винну, бур­штинову, щавлеву, сорбінову, парасорбінову; цукри (5,8%), спирт сорбіт, пектинові речовини (0,3-0,5%), дубильні речовини (0,5%); антоціани, флавоноли, міне­ральні солі, ензими.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при захворюван­нях печінки, підшлункової залози, атонії кишечника, запорах, млявій перистальтиці кишечника у похилому віці; при ожирінні, цирозі печінки, гепатопанкреахоле-циститах; каменях у нирках та сечовому міхурі, атеро­склерозі, гіпертонії тощо.
Вживають по 1-3 столових ложки 3-4 рази на до­бу за 30 хв. до їди. Вельми доцільний названий напій І при цукровому діабеті, але тоді до нього не додають меду.

ГОРОБИНОВИЙ НАПІЙ

Горобина чорноплода — Агопіа mellanocarpa (Minch).
Родина розові — Rosaceae.
Невисокий кущ 2-2,5 м заввишки. Листки цілокраї, блискучі. Квітки білі або рожевуваті. Цвіте рослина з середини травня до кінця червня. Плоди достигають у вересні. Плоди чорні, надто терпкі на смак, округлі, з сивою поволокою. Походить з Північної Америки. В Ук­раїні вирощується окремими господарствами та числен­ними аматорами.
Сировина. Для напою заготовляють свіжі повністю достиглі плоди горобини чорноплодої.
Хімічний склад. У плодах знайдено рутин, 5-6% фенольних сполук (флавоноїди та фенолокислоти), пектинові речовини (близько 2,5%) каротин, тіамін, ду­бильні речовини, аскорбінову кислоту, цукри (4,6-9,4), токоферол, йод (5-6 мкг/100 г); молібден, марганець, мідь, бор, кобальт, фосфор, залізо, магній.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій зміцнює капіляри, діє спазмо­літично, сечогінно та жовчогінно. Його вживають при гіпертонічній недузі, тиреотоксикозах, капіляротоксико­зах, гемофілії, геморагічних діатезах. Доцільно вжива­ти напій при кардіо- та церебросклерозах, гломеруло­нефритах, променевих ураженнях, діабеті та алергічних станах (тоді до напою не додають мед). Протипоказано вживати напій при варикозному розширенні вен та тромбофлебітах.
Вживають напій по 1-3 столових ложки 3-4 рази на добу за 30 хв. до їжі.

ГРАВІЛАТОВИЙ НАПІЙ 

Гравілат міський — Geum urbanum L.
Родина розові — Rosaceae.
Багаторічна трав’яниста рослина 50-60 см заввиш­ки. Стебло порожнисте, малогіллясте, пряме, шорстковолохате. Листки м’яковолокнисті. Прикореневі листки великопірчасті, стеблові — сидячі, трироздільнолопатеві. Квітки п’ятипелюсткові, яскраво-жовті. Цвіте гра­вілат міський з червня по вересень. Поширений майже по всій Україні. Росте у лісах, парках, під тинами, на цвинтарях, зарослих схилах. Рослина досить тіньови­тривала.
Сировина. Для напою використовують свіжі корені з кореневищами гравілату міського, які викопують рано навесні або пізно восени. їх відділяють від землі та лі­сових решток, ретельно миють холодною біжучою во­дою, подрібнюють.
Хімічний склад. У коренях з кореневищами знайдено дубильні речовини (близько 40%), глікозид геїн, гір­коти, летку олію з надзвичайно приємним запахом лі­сової заповідності, яка нагадує запах гвоздики, смоли, слиз, барвні речовини.
Технологія приготування напою…
Застосування. З лікувальною метою напій застосо­вують при анацидних, гіпацидних та атрофічних гаст­ритах, запальних захворюваннях дихальних шляхів, зо­крема ядусі, бронхоектатичній недузі, онкологічних за­хворюваннях печінки та підшлункової залози; при мат­кових, шлункових та гемороїдальних кровотечах, нудо­ті та блювотах. Для полоскання горла при ангінах, сто­матитах; для поліпшення сну та заспокоєння нервової системи, при стресах, істерії тощо.
Вживають напій по 2-3 столових ложки 3-4 рази на добу за 30 хв. до їжі.
При анацидних та гіпацидних гастритах показане (обов’язкове) вживання 1-2 рази на тиждень варе­ної яловичої печінки (порушений так званий внутрішній фактор, який призводить до негативних зрушень у кро­вотворенні, зокрема до розвитку анемії).
Відвар коренів з кореневищами гравілату міського у нас на Чернігівщині доливають в різноманітні узва­ри, кладуть подрібнені корені з кореневищами у діжки при солінні огірків, помідорів, яблук, груш, кавунів тощо.
Напій дуже популярний у прадавній українській народній медицині та побуті. Ним частують моло­дят, коли ті стають на рушнику, його вживають на свята Коляди, Колодія, Калити, літніх ритуалів — Зелені свята та свято Купайла. За пра­давніми віруваннями, запашні напої несуть життя, а неприємні, смердючі, ті, які перетинають віддих, — смерть. Гравілатовий напій відгонить від доб­рих людей злих духів, відьомське поріддя, знімає (попереджує) пристріт. Ним за язичницьких часів кропили обійстя, світлиці, повітки, поля і лани для оберігання від шкідників та від моровиць на худо­бу. 

ГРУШОВИЙ НАПІЙ

Груша звичайна — Pyrus communis L.
Родина розових — Rosaceae.
Дерево, яке досягає 20-30 м заввишки. Стовбур стрункий. Кора товста, бура, з глибокими поздовжніми тріщинами. Гілки бурувато-сірі. Листки чергові, округ­лі або овальні, по краю дрібнопилчасті з загостреною вершиною на довгих черешках. Квітки білі або блідо- рожеві, утворюють 2-12 квіткові щиткоподібні су­цвіття. Чашечка з п’яти трикутних листочків, пелюсток п’ять. Плоди мінливі за формою, зелені або жовтува­ті. Груша звичайна поширена по всій Україні. Росте на галявинах, узліссях, біля шляхів, канав, у листяних та мішаних лісах. Тіньовитривале та морозостійке пло­дове дерево. Цвіте у квітні-травні. Плоди достигають у вересні — жовтні.
Сировина. Для напою заготовляють свіжі достиглі плоди.
Хімічний склад. У плодах груші звичайної знайдені цукри (9-10%), яблучна та цитринова кислоти (близь­ко 1%), дубильні та пектинові речовини (0,1-0,2%), вітамін С (12-22 мг%), вітамін Ві та РР, каротин, леткі олії, ферменти.
Технологія приготування …
Застосування. Напій застосовують як сечогінний за­сіб при нефролітіазі, захворюваннях дихальних шляхів, при кашлі, алергічних захворюваннях, гарячці, недугах печінки, обмінних поліартритах, екземах, нейродермі­тах, для поліпшення обмінних процесів.
Вживають на­пій по 30-50 мл 3-4 рази на добу за 30 хв. до їжі.

ЖУРАВЛИНОВИЙ НАПІЙ

Журавлина чотирипелюсткова — Oxicoccus guadripetalus Gilib.
Родина брусничних — Vacciniaceae.
Вічнозелений малорозга лужений сланкий кущик, який досягає 15-30 см заввишки. Пагони тонкі, темно-бурі з висхідними квітконосними гілочками. Молоді гілочки опушені. Листки чергові, яйцеподібні, іноді дов­гасті, гоструваті, короткочерешкові, шкірясті. Зверху темно-зелені, блискучі, зісподу світло-зелені з восковою поволокою. Квітки по одній — чотири, пониклі, розташо­вані на кінцях торішніх пагонів. Чашечка з чотирма ок­руглими чашолистками. Віночок колесоподібний з роже­во-червоними загнутими зовні довгасто-ланцетними ча­стками. Плід — темно-червона соковита ягода. Поши­рена журавлина на Поліссі, в Карпатах та Прикарпатті. Росте на драговинах, торфяній місцевості, вологих лу­ках, сіножатях, драговинній лісовій місцевості.
Сировина. Для напою заготовляють ягоди журавли­ни чотирипелюсткової, які збирають у вересні-жовтні, коли вони повністю стають доспілими.
Хімічний склад. У плодах журавлини виявлено цук­ри (3-4%), цитринову, хінну, бензойну кислоти (3,25%), вітамін С (10-32 мг%), йод, дубильні речо­вини; солі калію, кальцію, магнію, фосфору, заліза, мар­ганцю, а також урсолову кислоту (близько 6%), фла­воноїди.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при запальних захворюваннях дихальних шляхів, пієлонефритах, гі­пертонічній недузі, зниженій та нульовій секреції шлун­ку. При анеміях та ожирінні. Для лікування обмінних поліартритів, вегетосудинної дистонії, при гіпо- та аві­тамінозах, для поліпшення ферментативної стимуляції підшлункової залізи, при кашлі, для відновлення розумової та фізічноїпрацездатності.
Приймають по 1-2 столових ложки 3-4 рази на добу за 30 хв. до їжі.

ЗВІРОБІЙНИЙ НАПІЙ

Звіробій звичайний — Hypericum perforatum Б.
Родина звіробійні — Hypericaceae (Guttiferae).
Багаторічна трав’яниста рослина, яка досягає 40-60 см заввишки. Стебло пряме, голе, вгорі — гіллясте. Листки супротивні, сидячі, овальні, цілокраї, з числен­ними залозками. Квітки правильні, зібрані в щиткоподібну волоть. Чашечка з п’яти чашолистків. Віночок п’ятичленний, жовтий. Пелюстки усіяні чорно-бурими або фіолетовими крапками. Цвіте рослина з червня до середини вересня. Поширений звіробій звичайний по всій Україні. Росте на сонячних галявинах, схилах, в лісосмугах, гаях, серед вирубок. Рослина тіньовитри­вала.
Сировина. Для напою заготовляють свіжі квітучі верхівки довжиною 15-20 см.
Хімічний склад. Основними діючими речовинами зві­робою є конденсовані антраценові похідні — гіперицин та псевдогіперицин (близько 0,5%), смолисті речовини (близько 17%), дубильні речовини (10-12%), летка олія (0,2-0,3%), сапоніни, аскорбінова кислота, каро­тин (близько 55 мг/100 г), глікозиди флавонової гру­пи: рутин, гіперозид, мірицетин, фітонциди та антибіо­тики.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують для лікування запальних недуг дихальних шляхів, травного каналу, пе­чінки та ниркових недуг, маткових, шлункових, кишко­вих та гемороїдальних кровотеч, лікування вітіліго, опі­ків, при стоматитах, гінгівітах, фурункулах, карбунку­лах, юнацьких вуграх, капіляротоксикозах, атероскле­розі, поліартритах, ішіасі, мастопатії тощо. Приймають по 2-3 столові ложки 3-4 рази на добу за 30хв. до їжі.
Протирають шкіру обличчя при юнацьких вуграх, зрошують поверхні, уражені опіками, екземами, бе­шихою.

ЗОЛОТОТИСЯЧНИКОВИЙ НАПІЙ

Золототисячник звичайний Centaurium erythraea Raf.
Родина тирличеві — Gentianaceae.
Дворічна трав’яниста рослина. Стебло чотиригранне, 20-55 см заввишки. Голе, вгорі розгалужене. Листки цілокраї, біля прикореневої розетки — обернено-яйцепо- дібні, стеблові супротивні. Квітки яскраво-рожеві, зіб­рані у суцвіття, які утворюють щиткоподібні віяла. Цві­те рослина з середини червня до середини вересня. По­ширений золототисячник звичайний по всій Україні. Росте на сонячних галявинах, узліссях, сухих луках, па­горбах, сіножатях.
Сировина. Для напою заготовляють усю рослину під час цвітіння.
Хімічний склад. У рослині виявлено глікозиди еритаурин, еритроцентаурин, еритрамін; алкалоїди генціанін (близько 1%), еритроцин; оманову та аскорбінову кислоти; смоли, дубильні речовини, солі органічних кис­лот; флавоноїди: апіїн, лютеолін, космозеїн, апігеїн, рутин, кемпферол, кверцетин тощо.
Технологія приготування напою…
Застосування. Застосовують при кольках у шлунку та кишечнику, для поліпшення перистальтики кишеч­ника, при нудотах та блювотах, при анацидних, гіпацидних, атрофічних та гіперацидних гастритах, запаль­них захворюваннях жіночих статевих органів, неврасте­нії, стресових станах; хворобах печінки та жовчних шляхів, для лікування алкоголізму, при затяжних інфекційних недугах та запорах.
Вживають по 2-3 сто­лові ложки 3-4 рази на добу за 30 хв. до їжи.
Примітка: для лікування алкоголізму напій приймають по 30-70 мл 2-3 рази на добу впродовж 3-4 мі­сяців. До напою не додають спирт.

КАЛИНОВИЙ НАПІЙ

Калина звичайна — Viburnum opulus L.
Родина жимолостеві — Caprifoliaceae.
Високий гіллястий кущ 4–5 м заввишки. Кора сіра. Пагони зеленувато-сірі з супротивними бруньками. Ли­стки супротивні, широкояйцеподібні. Зверху голі, зіспо­ду — оксамитноопушені. Квітки зібрані в плоскі щиткоподібні суцвіття: крайові — великі, білі, безплідні; се­рединні — менші, двостатеві. Чашечка з п’ятьма зуб­чиками. Плід — ягодоподібна овальна кістянка. Цвіте калина у травні — червні. Плоди достигають у верес­ні — жовтні. Поширена калина по всій Україні. Росте в лісах, перелісках, на вологих галявинах, понад шля­хами, урвищами, біля стариць, річок, струмків.
Сировина. Для напою заготовляють плоди калини звичайної, які збирають після перших заморозків.
Хімічний склад. Плоди містять органічні кислоти (близько 3%): оцетову, мурашину, ізовалеріанову, ка­прилову; близько 3% дубильних речовин, близько 32% інвертного цукру, 78-86 мг/100 г вітаміну С, 0,44 мг/100 ґ філохінону. Виявлений марганець 0,2 мг/100 г, цинк 0,6 мг/100 г, флавоноїди, пектинові та барвні ре­човини, бета-каротин тощо.
Технологія приготування напою…
Свіжі плоди калини звичайної ретельно миють, витискують сік, відстоюють 4 години, фільтрують, до­водять до об’єму.
Застосування. Напій вживають при нервовому перезбудженні, гіпертонічній недузі, загальному атеро­склерозі, при хворобах печінки, підшлункової залози, запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, онкологічних захворюваннях грудних залоз, гіпацидному гастриті, фурункульозі, юнацьких вуграх, висипах та пігментних плямах на шкірі обличчя, при ангінах, екземах, нейродермітах.
Вживають по 1-3 столові ложки 3-4 рази на добу за 30 хв. до їжи.
При потребі готують напій без меду.
Калина звичайна надзвичайно популярна рослина в українського народу ще з доісторичної доби. Плодами її прикрашають весільні короваї, святко­ві пироги та коржі, ритуальні вироби з тіста на Новий рік, свято Коляди, Калити, Колодія тощо. На свято Купайла закохана дівчина «на по­рі» частує цим напоєм лише того юнака, якого вона палко покохала. А сам напій означає, що наміри дівчини чесні і вона чиста в помислах, незаймана цнотою, серцем та душею, належить у мріях лише найкращому обранцеві, який з її лагідних та трем­тячих від хвилювання рук, прихилив до спраглих вуст таємничий запашний трунок, щоб його серце відгукнулось суголосно до закоханого шалу чарів­ниці, яка зготувала дуже давно цей напій і збе­регла його у скрині до таємничої ночі Купайла. Напоєм кроплять закохані дівчата стежки, де ходить милий, криницю, з якої він носить воду, річку, ставок чи озеро, де купається, ліс, де заготовляє хмиз, поле, де господарює та збирає збіж­жя, обору, де спочиває чи перебуває товар, сад та город, де росте, достигає та наливається буйними соками землі садовина та городина.
(Експедиції автора 1949 р. в сс. Сальне, Шняківку, Терешківку, Гнилицю, Ве­лику дорогу Чернігівського регіону).

КВАСЕНИЧНИЙ НАПІЙ

Квасениця звичайна — Oxalis acetocella L.
Родина квасеницевих — Oxalidaceae.
Невеличка багаторічна трав’яниста рослина, яка до­сягає всього 12-15 см заввишки. Надземне стебло не­розвинуте. На кінцях кореневища розвиваються безлис­ті квітконосні пагони (стрілки) і пучки довгочерешкових трійчастих листків. Листочки оберненосерцеподібні, голі. Квітки правильні, роздільнопелюсткові. Оцвітина п’ятичленна, подвійна. Чашолистки ланцетні, зелені. Пелюстки білі з рожевими або малиновими жилками. Плід — загострена коробочка. Квасениця звичайна рос­те у листяних та мішаних лісах, на галявинах, між чагарниками. Поширена у лісових районах та західній частині правобережного Лісостепу.
Сировина. Для напою заготовляють свіжі квітучі стебла.
Хімічний склад. У рослині знайдено аскорбінову кис­лоту (близько 150 мг), рутин, каротин, вільні органіч­ні кислоти: бурштинову, яблучну, щавлеву, солі перелі­чених кислот, флавоноїд орієнтин.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при загальному атеросклерозі, запальних захворюваннях верхніх ди­хальних шляхів, при захворюваннях печінки, фурунку­льозі, юнацьких вуграх, онкологічних захворюваннях шкіри та травного каналу, при епілепсії, спазмофілії, авітамінозах, для поліпшення сну, при анацидних, гіпацидних та атрофічних гастритах.
Вживають по 1-2 столових ложки 2-3 рази на до­бу за 30 хв. до їжи

КОСТЯНИЧНИЙ НАПІЙ

Костяниця — Rubus saxatilis L.
Родина розові — Rosaceae.
Костяниця — багаторічна трав’яниста волохатоопушена рослина з нечисленними колючками. Кореневище міцне, галузисте. Листки черешкові, трійчасті. Квітки дрібні, правильні, 5-пелюсткові, по 3-10 у парасолькових суцвіттях. Пелюстки білі, лінійнодовгасті, по 6-7 мм завдовжки. Плід — збірна соковита кістянка, скла­дена з 2-6 яскраво-червоних кістяночок. Цвіте росли­на у травні — липні. Плоди достигають у серпні-ве­ресні. Росте костяниця у лісах, між чагарниками, по долинах річок. Поширена у лісових регіонах України.
Сировина. Для напою збирають свіжі доспілі плоди рослини.
Хімічний склад. У плодах рослини знайдені флаво­ноїди (близько 1%), аскорбінова кислота (близько 50 мг%), пектинові та дубильні речовини, токоферол, цукри, органічні кислоти, фітонциди.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при нефритах, пієлонефритах, циститах, нефролітіазі; анеміях, анацид­них та гіпацидних гастритах, обмінних поліартритах, для поліпшення загального обміну речовин.
Вживають на­пій по 1-3 столові ложки 3-4 рази на добу за 30 хв. до їжи. Для спринцювань піхви беруть напій, розчиняють у перекип’яченій і охололій воді до 40° С з розрахунку 1 частина напою на 2 частини води. Проводять спринцю­вання 1-2 рази на добу протягом 7-10 днів.

КРАСОЛЕВИЙ НАПІЙ

Красоля велика — Tropaeolum major L.
Родина красолевих — Tropaeolaceae.
Невеличка приваблива рослина 10-50 см заввишки. Стебла гладенькі, м’ясисті, дуже галузисті. Листки чер­гові, цілісні, довгочерешкові, щитоподібні. Квітки не­правильні, двостатеві, на довгих ніжках. Пелюстки оран­жеві, з криваво-червоними смужками. Шпорка зігнута і поступово загострена. Плід складається з однонасін­них плодиків. Цвіте рослина у червні-жовтні. Похо­дить з Південної Америки. Надзвичайно популярна рос­лина в Україні. її розводять чи не на кожному обійсті у Чернігівській, Київській, Черкаській, Полтавській та інших областях. Рослина вельми запашна. її сік з кві­ток додають до узварів, тіста, варення, ритуального тіста тощо.
Сировина. Для напою заготовляють свіжу квітучу траву рослини.
Хімічний склад. У рослині виявлені алкалоїди (0,11%), слиз, аскорбінова кислота (близько 500 мг%), дубильні речовини, ізокверцитрин, кемпферол, каротин, сульфат калію тощо.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при неврозах сер­ця та шлунка, ішемічній недузі серця, загальному ате­росклерозі, головних болях, порушенні сну, нервових захворюваннях, при радикулоневритах, остеохондрозах, обмінних поліартритах, авітамінозах, запальних захво­рюваннях верхніх дихальних шляхів, нефролітіазі, для поліпшення росту волосся. Вживають напій по 1-3 сто­лових ложки 2-3 рази на добу за 30 хв. до їжи. Для по­ліпшення росту волосся протирають напоєм облисілі ділянки голови чи всю голову 3-4 рази на тиждень перед сном упродовж 3-4 місяців.

КРОПОВИЙ НАПІЙ

Кріп запашний — Anethum graveolens L.
Родина парасолькові — Apiaceae (Umbelliferae).
Поширена однорічна городня культура. Стебло ви­соке, майже голе. Листки нагадують вузенькі зелені нитки, потовщені при основі. Квітки двостатеві, дрібні. Плоди та квітки зібрані у запашні щитки. Цвіте кріп запашний у червні -липні, плоди достигають напри­кінці серпня.
Сировина. Для напою заготовляють свіжі зелені ли­стки рослини.
Хімічний склад. Рослина містить летку олію (2- 4%), флавоноїди, каротин, жирну олію, вітамін С (135 мг%), солі заліза, калію, кальцію, фосфору; фоліє­ву, нікотинову та пантотенову кислоти.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при гіпохромній анемії, для профілактики ішемічної недуги серця, при гіпертонічній недузі, кольках, як молокогінний засіб при гіпогалактії; як сечогінний засіб при захворюваннях нирок, сечівників та сечового міхура; при ожирінні, хро­нічних. запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Для косметичної мети при вуграх, пігментних плямах, веснянках тощо. Вживають по 1-3 столових ло­жки 3-4 рази на добу за 30хв. до їжі. Для косметичної мети роблять маски обличчя, шиї та рук напоєм 2-З рази на тиждень перед сном. Ранком миють обличчя, шию та руки гарячою водою та дитячим милом.

КУЛЬБАБОВИЙ НАПІЙ ***

Кульбаба лікарська — Taraxacum officinale Web.
Родина айстрові (складноцвіті) — Asteraceae (Сош- positae).
Багаторічна трав’яниста рослина 1-40 см заввиш­ки з довгим стрижневим, гіллястим коренем. Стебла порожнисті, без листків, зверху мають самотні кошики. Листки розміщені у кореневій розетці, довгі, близько 2 см, численні. Притиснуті до землі або висхідні. Ко­шики великі з дзвоникуватою багаторядною обгорткою. Квітколоже голе. Квітки язичкові, яскраво-жовті або світло-жовті, іноді з ледь червонуватим відтінком. Рос­те кульбаба лікарська по всій Україні на пасовиськах, сонячних узліссях, луках, у парках, на городах, цвин­тарях, полях.
Сировина. Для напою заготовляють корені кульба­би лікарської, які викопують навесні або (краще) піз­но восени.
Хімічний склад. Корені кульбаби лікарської містять гіркоти, тритерпенові сполуки, стерини, флавоноїди, нікотинову кислоту,нулін (20-40%), каучук, слиз, жирну олію, білкові речовини.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при гіпо- та аві­тамінозах, анацидних, гіпацидних та атрофічних гаст­ритах, гепатопанкреахолециститах, атеросклерозі, хро­нічних запорах, при вуграх, фурункулах, різноманітних медикаментозних та алергічних дерматитах; для ліку­вання діабету (тоді в напій не додають мед), при об­мінних поліартритах, остеохондрозах, спонділозах, радикулоневритах, запальних захворюваннях верхніх ди­хальних шляхів.
Приймають по 1-3 столові ложки 3-4 рази на до­бу за 30 хв. до їжи. Для косметичної мети протирають обличчя та шию напоєм 3-4 рази на тиждень перед сном упродовж 10-15 днів.

КУНЖУТОВИЙ НАПІЙ

Кунжут східний — Sesamum indicum L.
Родина кунжутові — Pedaliaceae.
Однорічна трав’яниста рослина. Стебла опушені, 80-110 см заввишки, прямостоячі, розгалужені. Листки довгочерешкові, чергові або супротивні, цілокраї чи зубчасті. Квітки великі, на короткій квітконіжці. Віно­чок двогубий, опушений, фіолетовий або рожевий. Плід  видовжена багатонасінна коробочка. Цвіте кунжут східний) у червні-липні. Походить рослина з південно- західної Африки. В Україні вирощують у південних ре­гіонах як олійну культуру.
Сировина. Для напою використовують насіння кун­жуту східного.
Хімічний склад. Насіння містить жирну олію (понад 60%), білок (близько 20%)> вуглеводи (близько 16%), вітамін Е, фітостерин, амінокислоти гістидін та трипто­фан; кальцій та фосфор, лігнани, сезамін та сезамолін.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при анацидних, гіпацидних та атрофічних гастритах, для лікування тромбоцитопенії, при гемофіліях, геморагічних діате­зах; для поліпшення росту волосся, при лупі та себореї.
Вживають напій по 1-3 столових ложки 2-3 рази на добу за 30 хв. до їжі. При лупі та себореї, а також для поліпшення росту волосся напій втирають у воло­систу частину голови та уражені ділянки 2-3 рази на тиждень упродовж 1,5-3 місяців.

ЛАВАНДОВИЙ НАПІЙ

Лаванда вузьколиста — Lavanchala ang ustifolia Mill.
Родина губоцвіті — amiaceae (Labiataey).
Вічнозелений напівкущик 30-60 см заввишки. Ниж­ні гілочки дерев’янисті, верхівки м’які, ніжні, несуть квітконосні колоски. Квітки блакитнуваті або фіолето­ві, запашні. Вся рослина має інтенсивний приємний і своєрідний запах. Походить лаванда з Середземномор­ського регіону. В Україні вирощується у Криму та ама­торами в середній смузі України, ботанічних садах.
Сировина. Для напою заготовляють свіжі квітучі суцвіття.
Хімічний склад. У свіжих суцвіттях знайдено знач­ну кількість леткої олії (0,8-1,6%), в листках (близь­ко 0,3 %). Основними компонентами леткої олії є складні ефіри ліналолу оцтової, масляної, валеріанової та кап­ронової кислот. Виявлено також гераніол, цитраль, бор­неол, аміловий спирт, кумарини, урсолову кислоту, ду­бильні речовини.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують для поліпшення сну, при істерії, нудоті та блювоті, зниженій секреції шлункового соку, для лікування запальних захворю­вань верхніх дихальних шляхів, при гепатопанкреахолециститах, холангітах, ревматоїдних поліартритах, для поліпшення функції нервової та серцево-судинної сис­тем, як сечогінний засіб, при кольках тощо.
Вживають по 1-3 столових ложки 2-3 рази на добу за 30 хв. до їжі.

ЛИМОННИЙ (ЦИТРИНОВИЙ) НАПІЙ

Цитрина — Citrus limon Bupm.
Родина рутові — Rutaceae.
Невеличке (3-5 м) заввишки вічнозелене плодове дерево. Листочки шкірясті, чергові, яйцеподібні або еліптичні, загострені. Квітки двостатеві, в пазухах листків, самотні або парні. Пелюстки білі, зовні блідо-рожеві. Плід ягодо­подібний або овальний, з загостренням на верхівці, яскраво-жовтий. Походить з Індії. В Україні культиву­ють у південних регіонах, оранжереях ботанічних садів, аматори.
Сировина. Для напою використовують доспілі плоди цитрини.
Хімічний склад. У плодах виявлена цитринова кис­лота (близько 8%), вітамін С (близько 90 мг%), цукри (близько 3,5%), вітаміни А, В₁ В₂, флавоноїди, пек­тини, сесквітерпени, солі калію та міді.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при гіповітаміно­зах С та В, обмінних поліартритах, нефролітіазі, мат­кових, шлункових, кишкових та гемороїдальних крово­течах; для лікування ангін, запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, зокрема ларингітів, глоси­тів, захворювань ротової порожнини, пародонтозу тощо. З косметичною метою  для видалення пігментних плям, ластовиння, сонячної засмаги. Вживають по 1- 2 столові ложки 2-3 рази на добу за 30 хв. до їжі. Обличчя протирають 2-3 рази на тиждень перед сном упродовж 1,5-3 місяців. Шкіра стає еластичною, привабливою, свіжою.
Примітка. При панкреатитах, гіперацидних гастритах, гепатопанкреахолециститах напій або не вживають зовсім, або обмежують його до мінімуму —1-2 чайні ложки на ложці води протягом доби. Напій кладуть у ритуальне тісто при його замісі на свя­та Нового року, Коляди, Калити, Колодія тощо.

ЛИМОННИКОВИЙ НАПІЙ

Лимонник китайський — Schizandra chinensis (Turcz) Baill.
Родина схизандрові (лимонникові) — Schizandraсеае.
Дводомна листопадна ліана з дерев’янистим витким стеблом, яке досягає 8-10 м заввишки. Кора червоно-коричнева. Листки чергові, черешкові, зверху зелені, знизу світліші. Квітки пазушні, цілокраї або зазубрені, самотні, в малоквіткових суцвіттях, роздільностатеві, дводомні. Плоди — округлі соковиті ягоди, розташовані на видовженому квітколожі, і нагадують нерозгалуженегрено. Поширений лимонник китайський у Східній Азії. Оптимально піддається культурному розведенню. Доб­ре росте в Україні. Рослина світлолюбна.
Сировина. Для напою використовують плоди лимон­ники китайського, які збирають повністю достиглими.
Хімічний склад. У плодах виявлено (350-580 мг/100 г) аскорбінову кислоту, близько 5% сапо­нінів, органічні кислоти: цитринова (10-11%), яб­лучна (7-10%), винна (близько 1%); знайдені жирні та леткі олії, схизандрин, схизандрол, гліцериди лі- нолевої та олеїнової кислот, цукристі та дубильні речовини, барвники, вітамін Е, сесквітерпенові речо­вини.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при гіпотонії, астенічних станах, імпотенції, для стимуляції імунних процесів при хронічній дії на організм солей важких металів, гербіцидів, пестицидів та радіонуклідів. Напій підвищує розумову та фізичну працездатність, гостро­ту зору, загальну опірність організму після складних операцій, травм, опіків, хронічних виснажливих інфек­ційних недуг; для лікування запальних захворювань жіночої статевої сфери (аднексити, ендометрити, вагі­ніти тощо), при анеміях. Приймають по 1-2 столових ложки 3-4 рази на добу за 30 хв. до їжі. Останній раз до 16 години. Курси лікування нейрогенної імпотенції 1-2 місяці, запальних захворювань жіночої статевої сфери — 3-5 місяців. Бажана щомісячна перерва на 5-7 днів.
Для спринцювання піхви напій розчиняють в охолод­женому окропі до 45°С з розрахунку 1 частина напою на 2 частини окропу. Спринцювання проводять щоденно або через день, перед сном протягом 2-3 тижнів.

ЛИПОВИЙ НАПІЙ

Липа серцелиста — Tilia cordata Mill.
Родина липові — Тіїіасеае.
Популярне в українців дерево, яке досягає 25-ЗО м заввишки. Крона — гілляста, розлога. Стовбур товстий, могутній. Кора темна, покраяна поздовжніми борозна­ми. Листки 5-10 см завдовжки, чергові, зверху — зе­лені, зісподу — сизі. Квітки правильні, білуваті, або блідо-жовті, надто запашні. Цвіте липа у червні-липні. Поширена майже по всій Україні. Росте в лісах, гаях, лісосмугах, парках, на узбіччях старих битих шляхів.
Сировина. Для напою використовують липовий цвіт (суцвіття з приквітковими стебельцями), який збира­ють у теплу сонячну погоду, коли найбільше розпусти­лося квіток.
Хімічний склад. Квітки липи серцелистої містять значну кількість флавоноїдних сполук, летку олію (0,05%), сапоніни, дубильні речовини, аскорбінову кис­лоту, слиз, каротин, цукри.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при епілепсії, не­врастенії, нервовому перезбудженні, для профілактики стресових станів, при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, обмінних поліартритах, болях у шлунку та кишкових кольках, ангінах, стоматитах; при анацидних та гіпацидних гастритах, гепатитах, запаль­них захворюваннях жіночих статевих органів, запален­нях нирок та сечового міхура, для косметичної мети при вуграх, пігментних плямах, засмазі. Приймають напій по 1-3 столових ложки 2-3 рази на добу за 30 хв. до їжи. Напоєм протирають шкіру обличчя та шиї 2-3 рази на тиждень, перед сном упродовж 2-4 тижнів.

ЛЮБИСТКОВИЙ НАПІЙ

Любисток лікарський — Levisticum officinalis Koch.
Родина селерових — Apiaceae (Umbeliferae).
Багаторічна гола трав’яниста рослина. Стебло круг­ле, трубчасте, високе, вгорі гіллясте. Квітки дрібні, жовті, зібрані у круглі щитки. Корені запашні. Вся рослина віддає надто своєрідним запахом.
Сировина. Для напою використовують квітучі щитки та листки любистку лікарського.
Хімічний склад. У рослині знайдено значну кількість аскорбінової кислоти, дубильні речовини, смолисті спо­луки, летку олію (близько 1%), органічні кислоти, ес­тери валеріанової та оцтової кислот, мінеральні солі.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при розладах кро­вообігу, набряках серцевого походження, асцитах, епі­лепсії, шизофренії, для попередження стресових станів, при запальних захворюваннях верхніх дихальних шля­хів, атонії кишечника, мізерних менструаціях, проти глистів. Як косметичний засіб проти веснянок, пігмент­них плям, гноячкових захворювань шкіри, для зміцнен­ня волосся. Приймають по 1 столовій ложці 2-3 рази на добу за 30 хв. до їжі. З косметичною метою та для зміцнення волосся протирають шкіру обличчя, шиї, рук, волосистої частини голови 3-4 рази на тиждень перед сном упродовж 3-5 тижнів. Вживання напою протипоказане вагітним жінкам, а також хворим гост­рим гломерулонефритом та пієлонефритом.
Любисток, його напої, настої та відвари зажили великої популярності у праукраїнців. Він «фіксує» увагу хлопця до зваби дівчини, її цнот, вірності та відданості. Рослина ще має назву «вірності», «люби мене». Хлопець, який цілує дівчину, скупа­ну в любистку, гладить її шовковисте волосся з пахощами цієї рослини, накликає на себе (як твер­дять поетичні міфи наших прапрапращурів) ува­гу та повагу добрих сил Всесвіту за сталість ха­рактеру і вірність коханій. Народна етномораль завжди високо шанує і благословляє вірність та відданість у солодких юнацьких романтичних лю­бощах, бо вони створюють у майбутньому перед­умови для розбудови справжнього міцного под­ружжя; народжують здорових тілом, душею та розумом дітей, передають спадкоємно найгіднгші чесноти нащадкам близьким і далеким, стоять бі­ля витоків сивої історії роду, племені, етносу, на­роду, нації. Любисток, як і багато інших запаш­них рослин (за язичницькими політеїтичними віру­ваннями), відгонить «злих духів» від хати, обій­стя, ланів та садів, повіток, криниць, річок, сіножа­тей, гаїв та дібров. (Експедиції автора до сіл Ле­меші, Чемера, Кіптів, Данівки 1963 р. Чернігівська область).

ЛЮЦЕРНОВИЙ НАПІЙ

Люцерна серпоподібна — Medicago falcata L.
Родина бобові — Leguminoseae (Fabaceae).
Багаторічна трав’яниста рослина з веретеноподіб­ним кореневищем. Стебла численні, висхідні, іноді сланкі, 40-80 см заввишки. Листки чергові, трійчасті, з довгасто-клиноподібними листочками. Квітки дрібні, цитриново-жовті, зібрані у двобічно симетричні голів­ки. Плоди — серпоподібні боби. Росте люцерна на су­хих луках, пагорбах, пустирях, сонячних галявинах. Вирощується також у культурі як цінна кормова та білко­ва рослина.
Сировина. Для напою використовують свіжу над­земну частину або квітучі верхівки, які заготовляють протягом усього літа.
Хімічний склад. У рослині знайдені протеїн, аскор­бінова кислота, каротин, сапоніни, солі кальцію, сліди алкалоїдів.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при запальних за­хворюваннях дихальних шляхів, цукровому діабеті (то­ді в напій не додають мед), при кишкових, маткових та гемороїдальних кровотечах: але найголовніше — при гіперплазії щитовидної залози, гіпертиреозах, тиреотоксикозах тощо. Приймають по 1-3 столових ложки 3-4 рази на добу за 30 хв. до їди. Лікування захворювань щитовидної залози триває 1,5-2 роки. Щоквартально роблять перерви у лікуванні на 7-10 днів.

МАЛИНОВИЙ НАПІЙ

Малина звичайна — Rubus idaeus L.
Родина розові — Rosaceae.
Кущова поширена і популярна у народу рослина, яка досягає іноді 2 м заввишки. Річні пагони — вегетуючі, дворічні — здерев’янілі стебла. Листки чергові, трій­часті, з 3-5 листочками. Листочки темно-зелені, зіспо­ду — біло-повстисті. Квітки розташовані у волотистому суцвітті. Віночок білий. Чашолистків і пелюсток — по 4-5. Плід — червона або жовта соковита і запашна кістянка овальної форми. Культивується по всій Україні. У дикому стані рос­те малина звичайна у мішаних та листяних лісах, на галявинах, сонячних пагорбах. Цвіте малина звичайна у травні-червні, плоди до­стигають у червні-липні. Деякі види дають по кілька урожаїв на рік.
Хімічний склад. У плодах знайдено цукри (4,5-11,5%), яблучну, цитринову, саліцилову, винну, мура­шину кислоти (1-2%), слиз, пектинові сполуки (0,45-0,71%); каротин (0,3-0,6 мг%); вітамін В₂, аскорбі­нову кислоту (12-45 мг%), флавоноїди, летку олію, а також калій, залізо, марганець, цинк, кобальт.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при маткових, шлункових та кишкових кровотечах, запальних захво­рюваннях дихальних шляхів, ентероколітах, гіпацидних та анацидних гастритах, гепатитах, нудоті та блювоті, для заспокоєння нервової системи. Вживають напій по 1-4 столових ложки 3-4 рази на добу за 30 хв. до їжі. Як косметичний засіб застосовують проти юнацьких вугрів, пігментних плям та засмаги. Протирають об­личчя та шию напоєм 3-4 рази на тиждень, перед сном упродовж 1-2 місяців.

МАНДАРИНОВИЙ НАПІЙ

Мандарин — Citrus unchiu Maps.
Родина рутових — Rutaceae.
Невелике вічнозелене дерево 2-3,5 м заввишки. Молоді гілки зелені. Листки шкірясті, чергові, ланцеті притуплені, зчленовані з черешками. Квітки двостатеЕ самотні, іноді по 2 у пазухах листків. Пелюстки біл Плід ягодоподібний, округло сплюснутий, оранжові жовтий. Цвіте у березні-квітні. Росте на півдні України. Культивують як оранжерейну цитрусову рослин.
Сировина. Для напою заготовляють свіжі достиг, плоди мандарину.
Хімічний склад. У стиглих плодах виявлено цукр “(близько 10,5%), аскорбінову кислоту (близьк 40 мг%), тіамін, флавоноїди, органічні кислоти (0,6-1,1%), летку олію (1,9-2,5%), гіркі речовини, пігменти.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при запальни: захворюваннях дихальних шляхів, авітамінозах та гіповітамінозах С; тяжких операціях, травмах, затяж них Септичних станах, значних опіках, гнійних ранах при анацидних та гіпацидних гастритах, аденовірусни; захворюваннях. Приймають напій по 1-3 столовії; ложки 2-3 рази на добу за 30 хв. до їжі.

МАСЛИНКОВИЙ НАПІЙ

Маслинка вузьколиста — Elaeagnus angustifolia L.
Родина маслинкових — Elaeagnaceae.
Кущ або деревце, яке іноді досягає 8 м заввишки Кора колюча, бура. Листки чергові, мінливі за формою, лінійно або видовжено-ланцетні, сріблясті. Квітки дво­статеві, запашні. Плід близько 2 см завдовжки, жовта­вого кольору, округло-яйцеподібний, борошнистий. Цві­те маслинка вузьколиста у червні, плоди достигають у серпні—вересні. Поширена по всій Україні. Росте на пагорбах, понад урвищами, у лісосмугах, по берегах річок.
Сировина. Для напою заготовляють достиглі плоди маслинки вузьколистої у серпні-вересні.
Хімічний склад. У плодах маслинки вузьколистої виявлено близько 40% вуглеводів, понад половину яких складає фруктоза, близько 10% білків, близько 2,5% неорганічних кислот, близько 100 мг/100 г вітаміну С; дубильні та слизові речовини, близько 40% вільного та зв’язаного таніну; солі кальцію та фосфору, мікроеле­менти.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при запальних захворюваннях дихальних шляхів, пародонтозі, юнаць­ких вуграх, бешисі; задавнених гнійних ранах, опіках; при поносах різноманітної етіології, як сечогінний за­сіб при розладнаннях кровообігу (серцеві набряки), при поліартритах, остеохондрозі тощо.
Приймають по 1-4 столові ложки 2-3 рази на до­бу за 30 хв. до їжі.

МАТЕРИНКОВИЙ НАПІЙ

Материнка звичайна- Origanum vulgare L.
Родина губоцвіті — Labiatae.
Материнка звичайна — багаторічна трав’яниста рос­лина. Стебло високе, чотиригранне, іноді досягає 1 м заввишки. Листки зверху темно-зелені, знизу світло-зе­лені, усіяні дрібними чорненькими цятками — залозка­ми з леткою олією. Квітки зібрані в парасолькові щитки, червонясті, малинові або білуваті. Цвіте материнка з червня іноді до жовтня. Поширена по всій Україні. Росте на сонячних галявинах, вирубках, пагорбах, у листяних лісах. Сонцелюбна рослина, але добре росте і в тіні.
Сировина. Для напою заготовляють квітучі верхів­ки материнки звичайної.
Хімічний склад. У рослині знайдено запашну летку олію (1,5%), флавоноїди, дубильні речовини, аскорбі­нову кислоту (близько 500 мг), вільні спирти (15,4%).
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують для лікування запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, су­хот, як косметичний засіб, для поліпшення росту волос­ся, лікування недуг печінки, нирок, підшлункової за­лози, а також невритів, радикулітів, епілепсії, шизо­френії, істерії; для поліпшення сну, лікування екзем, бе­шихи, промивання гнійних застарілих ран. Приймають напій по 1-3 столових ложки 2-3 рази на добу за 30 хв. до їди. При епілепсії та шизофренії курси ліку­вання 2-3 роки з щоквартальними перервами на 10-15 днів. Напій протипоказаний при вагітності.
Материнковий напій — давній ритуальний трунок праукраїнців. Ним кроплять хлопці дівчат у ніч на Купайла, щоб до останніх не причепилась ніяка «нечиста» сила, пристріт, недуги душевні і тілесні. Щоб дівчата мали полум’яну, працьовиту вдачу. Адже кожен парубок прагнув стати на рушник лише з чесною, відданою йому людиною* яка б і привезла та принесла до його помешкан­ня необхідний посаг, відтворювала та множила добробут нової родини. У нас на Чернігівщині (села Софіївха, Степові ху­тори, Вила, Крививка, Ганнівка, Жолоб) вважа­лося, що та дівчина, яка вирощує та доглядає ма­теринку, буде мати неабиякі таланти у ткацтві, вишиванні, малюванні. А що вже співатиме, то не наслухається її ні родина, ні сусіди чи односель­ці, ні навіть сам соловейко — співун від Бога. Посіяти та посадити материнку у природі чи на грядці вважалося у нашому селі Макіївці особли­вою чеснотою. Не бачив я і хати у нашому селі (сорокові роки), щоб на сволоці, у світлиці, біля мисника чи святих образів не духмяніли ці при­вабливі квітки і не поширювали якогось і на­справді святого, загадкового та правічного кос­могонічного затишку. Коли мати, з сльозами на очах, виряджала сина чи дочку у далеку і неві­дому дорогу, то як оберіг давала вишиваний руш­ник, у якому зберігався пучечок розквітлої вису­шеної материнки.
Вважалося, що материнка повертає пам’ять дітям у далекій дорозі про матір, батька, родину, рідне подвір’я і, як м’ята, нагадує про манливе та ра­дісне, повне несподіванок пізнання, красу життя та буття — дитинство, підліткові роки та незабут­нє перше кохання…

МЕДУНКОВИЙ НАПІЙ

Медунка лікарська — Pulmonaria officinalis L.
Родина шорстколисті — Borraginaceae.
Багаторічна трав’яниста рослина. Стебло ребристе, 10-40 см заввишки, усіяне залозистими шорсткими во­лосками. Прикореневі листки, зібрані в розетку, сер­цеподібно-яйцеподібні, на довгих черешках. Квітки зіб­рані завійками на верхівках стебел, чашечка п’ятироз­дільна, дзвоникоподібна. Віночок трубчастий, на по­чатку цвітіння червоний, згодом — фіолетовий або бла­китний. Цвіте медунка лікарська у березні — червні. Росте в лісах, на галявинах, у гаях та перелісках. Ефемероїд.
Сировина. Для напою заготовляють свіжу рослин під час цвітіння.
Хімічний склад. У траві знайдено сапоніни, таніди (6-10%), каротин, вітамін С (близько 30 мг%); кремнієву кислоту (близько 5%), цукор, слиз, мікроелементи; марганець, залізо, мідь, ванадій, титан, срібло, нікель, стронцій, органічні кислоти.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при запальних захворюваннях дихальних шляхів, екземах, обмінних поліартритах, нефролітіазі, набряках серцевого поход-ження, циститах, простатитах, остеохондрозі, недузі Бехтерєва, діабеті (тоді в напій не додають меду), рев-матизмі, люмбаго, фурункульозі тощо.
Приймають напій по 1-3 столових ложки 2-3 рази на добу за 30 хв. до їжі. Напоєм зрошують ділянки шкіри та роблять примочки до них при ураженні бешихою, екземою, вуграми, фурункулами 4-5 разів на тиждень.

МЕЛІСОВИЙ НАПІЙ

Меліса лікарська — Melissa officinalis L.
Родина губоцвіті — Labiatae.
Багаторічна трав’яниста рослина. Стебла чотиригранні, листки темно-зелені. Зверху — голі, знизу — ясно-зелені, опушені, яйцеподібні, на верхівці загострені. Квітки дрібні, розташовані у пазушних суцвіттях верхніх листків. Чашечка двогуба, трубчасто-дзвоникоподібна. Віночок спочатку жовтий, та згодом стає білим або малиновим. Цвіте в червні-серпні. Походить з Середземноморського регіону. В Україні росте майже в кожній області, дуже популярна в народі.
Сировина. Для напою заготовляють листки та квітучі верхівки до цвітіння.
Хімічний склад. У рослині виявлено дубильні речо¬вини (близько 5%), смоли, кавову, бурштинову, олеано¬ву та урсолову кислоти; вітамін С (140-150 мг/100 г), летку олію (близько 0,33%), яка містить цитраль, гераніол, цитронелаль, мірцен, ліналоол, слиз.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при порушенні сну, особливо у людей похилого віку, серцебитті, стресових станах, перед складними операціями, іспитами, значними розумовими та психічними напруженнями; при кольках у кишковому тракті, порушенні перистальтики кишечника, метеоризмі, кашлі, зокрема кашлюці, запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів; при невритах, радикулітах, люмбаго, остеохондрозі, обмінних та ревматоїдних поліартритах, тахікардії та екстрасистолії, вегетосудинній дистонії, ішіасі, епілепсії, анацидних та Нпацидних гастритах.
Напій приймають по 1-3 столових ложки 2-3 рази на добу за 30 хв. до їжі.

МОРКВЯНИЙ НАПІЙ

Морква дика — Daucus carota L.
Родина селерових — Apiaceae (Umbelliferae).
Дворічна трав’яниста рослина. Стебло прямостояче, гранчасто-борозенчасте, яке іноді досягає 1 м заввишки. Листки двічі-тричі перисторозсічені, з довгастими або лінійними надрізанозубчастими частками. Квітки правильні, дрібні, білі, зібрані у складні великі пара­сольки. Плід — двосім’янка. Цвіте рослина у червні-липні.
Росте морква дика як бур’ян по всій Україні. Поши­рена на галявинах, узліссях, пагорбах, сонячних сіно­жатях, цвинтарях, на занедбаних місцях.
Сировина. Для напою використовують насіння морк­ви дикої, яке збирають під час його повної стиглості.
Хімічний склад. У насінні моркви дикої виявлена летка олія (близько 7,5%), жирна олія (близько 20%), дубильні речовини, алкалоїди, органічні кислоти, по­над два десятки мікроелементів.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують для лікування за­пальних захворювань нирок, сечівників, сечового міху­ра, нефро- та холелітіазу, при подагрі, простатитах, поліневритах, для поліпшення роботи шлункових та кишкових залоз, при екземах, стресових станах, захво­рюваннях печінки та жовчного міхура.
Вживають напій по 1-2 столових ложки 2-3 рази на добу за 30 хв. до їжі.

М’ЯТНИЙ НАПІЙ

М’ята перцева — Mentha piperita L.
Родина губоцвіті (ясноткові) — Labiatae (Lamiaceae).
Багаторічна трав’яниста опушена рослина. Стебло чотиригранне, галузисте. Листки супротивні, коротко-черешкові, яйцеподібнодовгасті або ланцетні. Квітки дрібні, зібрані на верхівці стебла в кільця, які утво­рюють колосоподібне суцвіття червоно-фіолетового ко­льору. Цвіте м’ята перцева у червні-липні. У дикому стані м’ята перцева не росте. її розводять у спеціалізо­ваних господарствах як ефіроолійну культуру.
Сировина. Для напою заготовляють свіжі листки та верхівкові стебла перед цвітінням.
Хімічний склад. Рослина містить летку олію (1-2,7%), головною частиною якої є ментол. Окрім того, в ній є дубильні речовини (6-12%), гіркоти, каротин, бетаїн, гесперидин, урсолова, олеанова та мелісова кис­лоти, терпенові сполуки, пінен, цінеол, флавоноїди, ка­ротин; мікроелементи: марганець, мідь, стронцій тощо.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій п’ють при атонії кишечника, кишкових та шлункових кольках, нудоті та блювоті, безсонні, невротичних станах; при стенокардії, крово­харканні, маткових, шлункових та гемороїдальних кро­вотечах, поліартритах, остеохондрозі, захворюваннях печінки та підшлункової залози; при холелітіазі, для полоскання ротової порожнини, промивання ран, оброб­ки пролежнів, забитих місць, при фурункулах та дерма­титах.
Приймають напій по 1-3 столових ложки 2-3 рази на добу за 30 хв. до їжі.
При ураженні шкіри (екзема, псоріаз, пролежні, опі­ки, фурункули та дерматити) роблять примочки, проти­рають ділянки чи зрошують їх напоєм щоденно перед сном упродовж 1-4 місяців.

НАГІДКОВИЙ НАПІЙ

Нагідки лікарські (календула) — Calendula offici­nalis L.
Родина айстрові (складноцвіті) — Asteraceae (Compositae).
Однорічна трав’яниста рослина з вельми інтенсив­ним та своєрідним запахом. Стебло округле, прямосто­яче, розгалужене, 30-70 см заввишки. Листки чергові, нижні видовженооберненояйцеподібні, черешкові, верх­ні — ланцетоподібні, сидячі. Квітки золотаво-жовті, зібрані у верхівкові кошики. Поширені нагідки лікар­ські по всій Україні. Походить рослина з Центральної та Південної Європи.
Сировина. Для приготування напою заготовляють свіжі квіткові кошики нагідок лікарських.
Хімічний склад. У квітках нагідок лікарських вияв­лено гірку речовину календин, смоли, летку олію, сапо­ніни, дубильні речовини, слиз, каротиноїди (близько 3%), інулін, органічні кислоти, фітостерини, ферменти, вітамін С, флавоноїди, алкалоїди, фітонциди.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують для лікування за­пальних захворювань дихальних шляхів, анацидного та гіпацидного гастритів; при хворобах печінки та жовч­ного міхура, для лікування екзем, фурункулів, карбун­кулів, з косметичною метою. Вживають по 1-3 столові ложки 2-3 рази на добу за 30 хв. до їжі. З косметичною метою та для лікування запальних захворювань шкіри протирають шкіру обличчя, шиї та голови 2-З рази на тиждень, роблять примочки до уражених діля­нок щоденно або через день протягом 1-2 місяців.

ОБЛІПИХОВИЙ НАПІЙ

Обліпиха крушиноподібна — Hippophae rhamnoi­des L.
Родина маслинові — Elaegnaceae.
Дерево або кущ 4-5 м заввишки. Гілки колючі, уку­тані сірою корою. Листки — лінійно-ланцетні, цілокраї, Зверху зелені, зісподу — бурувато-сріблясті. Квітки одностатеві. Рослина дводомна. Плід — овальна кістянк; з жовтуватим або оранжово-червонястим відтінком Плоди на гілочках сидять густо, ніби обліплюють стебла. У природних умовах росте в дельті Дунаю. Культи­вується майже у кожній області України.
Сировина. Для напою збирають достиглі плоди рос лини, краще після перших заморозків.
Хімічний склад. У м’якуші плодів обліпихи круши ноподібної знайдено запашну олію (8-12-30%), цукри (близько 2,5%), яблучну та цитринову кислот (близько 4%), дубильні та пектинові речовини, вітамни С, В1, В6, фолієву кислоту, інозит.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій використовують при запальні захворюваннях дихальних шляхів, в лікуванні та проф лактиці атеросклерозу, опіків та відморожень, лікува ні виразкової недуги шлунка та дванадцятипалої кип ки, для лікування захворювань печінки та підшлунк вої залози, як косметичний засіб для відбілювання шк ри обличчя та шиї, лікування екзем, нейродерміті зв’язування та виведення радіонуклідів. Приймають н пій по 1-3 столових ложки З-4 рази на добу за 30 хв. до їжі. Напоєм протирають шкіру обличчя та шиї 3 рази на тиждень перед сном 1-2 місяці.

ВІВСЯНИЙ НАПІЙ

Овес посівний — Avena sativa L.
Родина злакові — Gramineae.
Однорічна поширена сільськогосподарська культура Стебло голе, високе. Колоски — дво-триквіткові. Плід — зернівка. Цвіте у червні-липні. Насіння достигає у кінні липня — на початку серпня.
Сировина. Для напою заготовляють зерно вівсг посівного.
Хімічний склад. У насінні вівса посівного виявлене крохмаль (близько 60%), цукри, ферменти, вітаміни В1 та Е, холін, поліненасичені жирні кислоти (6-9%) сіркомістку амінокислоту цистін, рутин, тирозін, авенії тощо.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при гіпертрофі щитовидної залози, гіпертиреозах, діабеті (тоді в напій не додають мед), при гепатитах, панкреатитах, залізо дефіцитних анеміях, при захворюваннях нирок, зокре ма нефролітіазі, при звиканні до тютюнокуріння та нар команії, для косметичної мети.
Вживають по 2-3 столові ложки 3-4 рази на добу за 30 хв. до їжі. Для косметичної мети протирають шкі­ру обличчя та шиї щоденно або через день, перед сном протягом 1-2 місяців.

ОГІРОЧНИКОВИЙ НАПІЙ

Огірочник лікарський — Borago officinalis L.
Родина шорстколисті — Boraginaceae.
Однорічна трав’яниста рослина. Стебло опушене, надто гіллясте, товсте, досягає висоти 30-90 см. Нижні чистки великі, яйцеподібні, черешкові; верхні — дов­гасті, сидячі. Поверхня листків опушена. Квітки вели­кі, блакитнуваті, зібрані в щиткоподібне суцвіття. Цві­те рослина у червні. Огірочник лікарський вирощується в Україні як городня культура.
Хімічний склад. У рослині знайдено слиз (близько 30%, дубильні речовини (близько 3%), органічні кис­лоти: яблучну та цитринову, смоли, флавоноїди, каро­тин (3,4 мг%), вітамін С (близько 17 мг%), розчинну кремнієву кислоту, солі магнію, марганцю тощо.
Сировина. Для напою заготовляють свіжі листки та квітучі верхівки огірочника лікарського.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів та ротової порожнини; при нефритах, циститах, кашлюці, обмін­них поліартритах, ревматизмі; для лікування виразко­вої недуги шлунку та дванадцятипалої кишки, при ана­цидних гастритах, кардіосклерозі, для поліпшення діяльності центральної нервової системи. Приймають на­пій по 1-3 столових ложки (дітям по 0,5-2 чайні лож­ки) 3-4 рази на день за 30 хв. до їжі.

ОЖИНОВИЙ НАПІЙ

Ожина сиза — Rubus caesius L.
Родина розові — Rosaceae.
Невисокий кущ, який іноді досягає 1-1,5 м зав­вишки. Стебла тонкі, часто стеляться по землі, утворю­ючи значні колючі зарості. Листки трійчасті. Квітки великі, білі, утворюють негусті щитки. Чашолистків і пелюсток — по 4-5. Плід — складна сливово-чорна, іноді сиза кістянка, яка за формою нагадує ягоди ма­лини. Поширена у лісових районах України. Росте на узліссях, по берегах річок, у гаях, на галявинах, у ка­навах.
Сировина. Для напою використовують достиглі яго­ди ожини сизої, які збирають у серпні-вересні.
Хімічний склад. У плодах знайдено цукри (6-6,8%), яблучну, цитринову, винну та саліцилову кислоти, віта­мін С (5 мг/100 г), дубильні та пектинові речовини, азо­тисті сполуки, каротин (0,5 мг/100 г), альфа-токоферол.
Технологія приготування напою…
Застосування. Приймають напій при порушенні сну, стресових станах, радикулітах, невритах, епілепсії, іс­терії, запальних захворюваннях верхніх дихальних шля­хів, при білях, нейродермітах та екземах, запальних захворюваннях сечостатевих органів, розладнанні кро­вообігу. П’ють напій по 1-3 столових ложки 3-4 рази на добу за 30 хв. до їжі. При болях (для спринцювань) 100 мл напою розчиняють у 200 мл кип’яченої охолод­женої до 40° води. Спринцювання проводять 1-2 рази на добу протягом 2-3 тижнів.

ОМАНОВИЙ НАПІЙ

Оман високий — Inula helenium L.
Родина айстрові (складноцвіті) — Asteraceae (Compositae).
Багаторічна трав’яниста рослина з могутнім високим стеблом, яке іноді досягає 1,5-2,5 м заввишки. Листки чергові, великі, завдовжки близько 50 см і близько 1-25 см завширшки. Квітки жовті, зібрані у великі кошики (близько 8 см у діаметрі). Корені та корене­вища м’ясисті, зовні бурувато-темні, всередині — білу­ваті. Мають надто своєрідний аромат.
Поширений оман високий по всій Україні. Росте на луках, узліссях, болотистих сонячних заплавах, торфо­вищах. Добре піддається культурному розведенню.
Сировина. Для напоїв використовують свіжі корені з кореневищами, які викопують або рано навесні, або пізно восени.
Хімічний склад. У сировині виявлено полісахарид інулін (близько 44%), смоли, сапоніни, камедь, летку олію (близько 4,3%), яка складається з біциклічних сесквітерпенів, органічні кислоти.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при запальних захворюваннях дихальних шляхів, жіночій безплідності та естрогенній недостатності, для регулювання менстру­ального циклу, лікування печінки, підшлункової зало­зи, при нефролітіазі, ревматизмі, цукровому діабеті (тоді у напій не додають мед), при обмінних поліартри­тах, гастритах зі зниженою та нульовою кислотністіс шлункового соку, при атонії кишечника та сухотах.
П’ють по 1-2 столових ложки 2-3 рази на добу за 30 хв. до їжі.
Для косметичної мети протирають шкіру обличчя та шиї щоденно, перед сном, протягом 3-4 тижнів.

ОРТОСИФОНОВИЙ НАПІЙ

Ортосифон — Orthosiphon stamineus Benth.
Родина губоцвіті — Labiatae.
Багаторічна (у культурі — однорічна) трав’яниста рослина. Стебло галузисте, чотиригранне 40-70 см зав­вишки. Листки супротивні, майже ромбоподібні з великозубчастим краєм. Квітки блідофіолетові, утворю­ють китицеподібне суцвіття. Тичинки довгі, своєрідні. В народі рослину називають «котячі вуса». Цвіте ортосифон у липні-серпні. Поширена рослина в Індії, Китаї та на островах Океанії. В Україні культивують у півден­них регіонах, зокрема в Криму.
Сировина. Для напою заготовляють верхівкові паго­ни з двома парами листків та верхівковою брунькою, а також зелені листки.
Хімічний склад. З листків ортосифону виділено гір­кий глікозид ортосифонін (0,016%), тритерпенові сапо­ніни, жирну олію (2,7%), летку олію (0,2-0,6%), по­над 6% дубильних речовин, сліди алкалоїдів, органічні кислоти: цитринову, карболову, розмаринову, винну.
Технологія приготування напою…
Застосування. Напій застосовують при запальних захворюваннях сечових органів, жовчного міхура, при подагрі, розладнаннях кровообігу, церебросклерозі та гіпертонії, нефролітіазі, холециститі, холелітіазі тощо. Приймають по 1-3 столових ложки 3-4 рази на добу за 30 хв. до їжі. При лікуванні цукрового діабету в на­пій не додають мед.

ОЧАНКОВИЙ НАПІЙ

Очанка лікарська — Euphrasia officinalis L.
Родина ранникові — Scrophulariaceae.

Однорічна невеличка рослина 15—ЗО см заввишки. Стебло невелике, гіллясте, вкрите волосками. Листки яйцеподібні, зубчасті, сидячі. Квітки надто Своєрідні. Віночок білий з синіми поздовжніми жилками і білясто- жовтим зівом. На смак рослина гіркувато-солона. Рос­те по всій Україні. Поширена на вологих луках, у тра­в’янистих долинах, торфовищах, узліссях, серед соняч­них галявин. Цвіте з кінця червня до заморозків.

Сировина. Для напою використовують свіжі розквіт-, лі стебла рослини.

Хімічний склад. У рослині знайдені дубильні речо­вини, глікозиди аукубін та ринантин, летку олію (близь­ко 0,2%), мінеральні солі, барвники.

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій застосовують для лікування трахеобронхітів, затяжних пневмоній, ангін, а також для лікування екзем та поліпшення росту волосся. Приймають по І – 3 столових ложки 3 – 4 рази на добу за ЗО хв. до їди.

Для лікування екзем роблять примочки до уражених ділянок щоденно або через день.

При алергічних реакціях на мед останній у напій не додають. Для поліпшення росту волосся протирають облисілі ділянки та волосисту частину голови 1—2 рази на добу впродовж 2—6 місяців.

63. ПАРИЛОВИЙ НАПІЙ

Парило звичайне – Аgminoniа eupatoria L.

Родина розові – arosaceat.

Багаторічна трав’яниста рослина з високим стеблом, яке іноді сягає 1—1,5 м заввишки. Листки переривчас­то-пірчасті. Квітки яскраво-жовті, утворюють довгу колосоподібну китицю на кінцях квітконосних стебел. Цві­те парило звичайне з червня до середини вересня. По­ширена рослина по всій території України. Росте на високих берегах річок, узліссях, сухих схилах, серед га­лявин і сонячних дібров.

Сировина. Для напою заготовляють свіжі квітучі верхівки та листки рослини.

Хімічний склад. У рослині знайдено дубильні речо­вини (близько 5%), летку олію (близько 0,2%), холін, вітамін С, нікотинову кислоту, сірку, значну кількість кремнієвої кислоти, вітаміни групи В, залізо, цитрино­ву, пальмітинову та стеаринову кислоти, катехіни.

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій застосовують при захворюван­нях нирок, печінки, підшлункової залози, нефролітіазі, енурезі, набряках ниркового походження, при епілепсії, істерії, екземах, нейродермітах, діатезах (тоді напій готують без меду), при онкологічних захворюваннях шкіри, ендометритах, білях, для промивання гнійних та застарілих ран.

Вживають напій по 1—3 столових ложки 3—4 рази на добу за ЗО хв. до їди. Дітям при енурезі дають по 0,5—1 чайній ложці 2—3 рази на добу 2—3 тижні. Для спринцювань беруть одну частину напою, розчиняють у двох частинах окропу, охолодженого до 40°. Спринцю­вання проводять .1—2 рази на добу протягом 2—4 тижнів.

Ритуальний «сонячний» напій праукраїнців, його вживають на свята Калити, Коляди, Колодія, Купайла. Ним прагнуть частувати і людей по­хилих, виснажених різними тривалими недугами та довгим віком. На свято Івана Купайла біля річок, ставів, на галявинах, де молодь веселиться осяяна вогнищем, напоєм кроплять троє чи дев’ятеро кіл (через кожні три кроки від вогнища). Ці кола ви­ступають (за прадавніми віруваннями) перепоною для відьом, чортів, нечистої сили та інших злих сил, щоб різноманітне чортів’я не наблизилось до святого вогнища, де дівчата та хлопці веселяться і очищають свої душі вогнем, напоєм та пристрас­ними обопільними любощами. (Записи автора 1963 р. в с. Касачівці Козелецького району Черні­гівської області).

64. ПАСЛЬОНОВИЙ НАПІЙ

Паслін чорний — Solanum nigrum L.

Родина пасльонові — Solanaceae.

Однорічна трав’яниста рослина. Стебло висхідне, розгалужене, гранчасте, яке досягає 50—90 см заввиш­ки. Листки чергові, короткочерешкові, яйцеподібні або яйцеподібно-трикутні, по краях виїмчасто-зубчасті, іно­ді цілокраї. Квітки двостатеві, правильні, білі або білу­ваті з фіолетовим відтінком. Плід — чорна, іноді біля­ва, жовтувата або зеленувата куляста повисла ягода. Цвіте паслін чорний з червня по вересень. Поширена рослина по всій Україні. Росте на полях, забур’янених місцях, недоглянутих садибах.

Сировина. Для напою збирають плоди, коли вони повністю достигнуть, оскільки зелені плоди отруйні. Використовують плоди свіжими.

Хімічний склад. У достиглих плодах знайдено знач­ну кількість вітаміну С (близько 1630 мг%), органічні кислоти, цукри, антоціани, близько 1630 мг% сапоні­нів, близько 7—10% танінів.

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій застосовують при захворюван­нях серця, зокрема при порушенні серцевого ритму, ве- гетосудинній дистонії, загальному атеросклерозі та ка­рдіосклерозі. При болях у шлунку, спастичних колітах, гастроентероколітах. Приймають по 1 столовій ложці З рази на добу за ЗО хв. до їди.

65. ПЕРВОЦВІТОВИЙ НАПІЙ***

Первоцвіт весняний — Primula veris  L.

Родина первоцвіті — Primulaceae.

Невеличка ранньовесняна рослина з розеткою зеле­них зморшкуватих листочків, з якої виростає одна або кілька стрілок. На верхівках цих стрілок розвиваються 8—12 яскраво-жовтих привабливих квіток. Квітки ма­ють п’ять пелюсток, запашні. Квіткова стрілка досягає 50—40 см. Кореневище рослини коротке, тем­но-жовтого або буруватого кольору. Росте первоцвіт весняний в лісових та лісостепових районах України. Поширений на галявинах, узліссях, у гаях, на вируб­ках, між чагарниками. Сонцелюбна рослина, але добре росте та цвіте і у затінених місцевостях.

Хімічний склад. У надземній частині первоцвіту вес­няного виявлено сапоніни (близько 2%), каротин (близько 3 мг%), летку олію, значну кількість аскор­бінової кислоти (близько 6%), флавоноїди.

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій застосовують для лікування за­пальних захворювань верхніх дихальних шляхів, сечо­статевих органів, при анацидних та гіпацидних гастри­тах, захворюваннях печінки, підшлункової залози, об­мінних поліартритах, тривалих інфекційних процесах, тяжких травмах, гнійних та застарілих ранах, екземах, для підвищення опірності організму при авітамінозних станах та для стимуляції кровотворення; при маткових, шлункових, носових та гемороїдальних кровотечах, міг­рені та неврозах.

Напій приймають по 1—3 столових ложки 2—3 рази на добу за ЗО хв. до їди.

Як полівітамінний напій найдоцільніше його прий­мати пізньої осені, взимку та ранньої весни.

66. ПЕРСИКОВИЙ НАПІЙ***

Персик звичайний — Persica vulgaria Mill.

Родина розові — Rosaceae.

Дерево або кущ 3—6 м заввишки. Кора червонува­то-коричнева або жовтувата. Листки ланцетні, гостро- пилчасті, з короткими черешками, усіяні 3—5 червоно- бурими залозками. Квітки двостатеві, рожеві, самотні, іноді трапляється їх і дві. Плід — кістянка. Цвіте у квітні-травні. У природних умовах персик звичайний росте у Східній Азії. Культивують і в Україні, у півден­них регіонах.

Сировина. Для напою збирають повністю достиглі плоди рослини.

Хімічний склад. У плодах знайдені цукри (близько 16%), аскорбінова кислота (10 мг/100 г), біофлавоної- ди (100 мг/100 г), альфа-токоферол (3—8 мг/100 г), тіа­мін (0,04 мг/100 г), рибофлавін (0,01 мг/100 г), нікоти­нова кислота (0,7 мг/100 г), каротин (0,5 мг/100 г); мік­роелементи: калій, залізо, магній, кальцій, мідь, марга­нець, йод, летка олія.

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій застосовують при порушенні серцевого ритму, анацидних, гіпацидних та атрофічних гастритах, нефролітіазі. Приймають по 30—40 мл 3 ра­зи на добу за ЗО хв. до їди. Обов’язкове вживання варе­ної яловичої печінки 1—2 рази на тиждень по 100 – 150 г до нормалізації гемопоезу.

67. ПЕРСТАЧЕВИЙ НАПІЙ

Перстач білий —Potentilla  alba L.

Родина розові — Rosaceae.

Багаторічна трав’яниста рослина з дуже довгим бу­рим кореневищем, яке стелеться горизонтально і не ду­же глибоко у лісовому грунті. Рослина має приємний шовковистий вигляд. Квітки білі, п’ятипелюсткові, ве­ликі та привабливі. Цвіте рослина з кінця квітня до кін­ця травня. Поширений перстач білий на Поліссі та в Лісостепу.

Сировина. Для напою заготовляють усю рослину під час цвітіння.

Хімічний склад. У рослині знайдені дубильні речо­вини, сапоніни, йод, а також натрій, кальцій, алюміній, нікель, вісмут, літій, молібден, мідь, срібло, марганець, залізо, флавоноїди.

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій застосовують для лікування гі­перплазії щитовидної залози, гіпертиреозу, тиреотокси­козу. Приймають по 1—3 столові ложки 3—4 рази на добу за ЗО хв. до їди. Впродовж року проводять 2—3 курси лікування по 1,5—2 місяці.

68. КАЛГАНОВИЙ НАПІЙ, КАЛГАНІВКА

Перстач прямостоячий — Potentila erecta (L), Hampe.

Родина розові — Rosaceae.

Багаторічна трав’яниста рослина вологих луків, до­лин, берегів річок, заплав, стариць. Стебла тоненькі, не­високі, 10—40 см. Квітки яскраво-жовті, чотирипелюст­кові, чим вони відрізняються від інших видів перстачів. При основі квітки мають яскраві червонясті цятки — лінійки. Корені тонкі. Кореневища за вагою досягають 10—15—20—40, іноді 50—60 г. За кольором зовні ко-. реневища коричневі, на розрізі світло-малинові, іноді білясті з червонуватою серцевиною. Поширений на По­ліссі, в Карпатах, Закарпатті, іноді зустрічається і в Степу. Росте на вологих луках, в долинах, біля драго­вин, на узліссях листяних лісів.

Сировина. Для напою заготовляють кореневища пер­стачу прямостоячого, які викопують або рано навесні, або пізно восени.

Хімічний склад. У кореневищах перстачу прямостоя­чого виявлено значну кількість дубильних речовин (15—30%), вільну елагову кислоту, тритерпенові сапо­ніни в глікозидній формі, смолисті речовини, незначну кількість леткої олії, віск, крохмаль, глікозид термен­тилін, мінеральні речовини (близько 6%).

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій застосовують при маткових, шлункових та гемороїдальних кровотечах, запальних захворюваннях дихальних шляхів; для лікування печін­ки, анацидних та гіпацидних гастритів, спринцювань при лікуванні трихомонадних кольпітів, лікування екзем та застарілих гнійних ран.

Вживають по 1—3 столові ложки 3—4 рази на добу за ЗО хв. до їди.

Для спринцювання піхви беруть 100 мл напою, роз­чиняють у 200 мл перекип’яченої та охолодженої до 40° води і проводять процедури ранком та надвечір протя­гом 2—4 тижнів, щоденно або через день.

69. ПЕТРУШКОВИЙ НАПІЙ

Петрушка городня — Petroselinum  L. Hofm.

Родина зонтичні — Umbelliferae.

Дворічна городня трав’яниста рослина. На першому році петрушка утворює лише розетку і корінь, на друго­му — формується її розгалужене квіткове стебло висо­тою 1,5 м. Квітки дрібні, жовто-зелені, зібрані у щитко- подібні суцвіття. Насіння дрібне, гладеньке, запашне.

Сировина. Для напою заготовляють корені петрушки городньої першого року вегетації, рано навесні або пізно восени.

Хімічний склад. В коренях петрушки городньої знай­дено летку олію (близько 0,08%), флавоноїди, слизові сполуки, смоли, цукри.

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій використовують для лікування подагри, нефролітіазу, гіпацидних та анацидних гастри­тів, циститів, уретритів, простатитів, аменореї, метеориз­му, для косметичної мети. Приймають по 1—2 столових ложки 2—3 рази на добу за ЗО хв. до їди. З косметичною метою протирають обличчя та шию 3—4 рази на тиждень, перед сном на протязі місяця.

70. ПИЖМОВИЙ НАПІЙ

Пижмо звичайне — Tanacetum vulgare L.

Родина айстрові (складноцвіті)– Asteraceae (Compositae).

Багаторічна трав’яниста рослина з коротким здере­в’янілим кореневищем. Стебло 50—100 см заввишки, пря­ме, борозенчасте, голе, лише у верхній частині гіллясте. Листки чергові, довгасті, двічіпірчастороздільні на лан­цетні або широколінійні пилчасті частинки. Квітки дріб­ні, яскраво-жовті, зібрані у плоскі кошики. На верхівках утворюють щиткоподібні суцвіття.

Росте майже по всій Україні. Поширена рослина на Сонячних галявинах, узліссях, урвищах, насипах, біля залізничних шляхів, на луках, сіножатях, у пагорбах.

Сировина. Для напою заготовляють квіткові кошики рослини без квітконіжок у період їх повного розквіту.

Хімічний склад. У квіткових кошиках знайдено летку олію (близько 0,2%), яка складається переважно з бі­циклічних терпенових кетонів. В леткій олії виявлено та­кож борнеол, камфору, пінен. В рослині, окрім того, знайдені дубильні речовини, флавоноїдні сполуки, сліди алкалоїдів, терпени, органічні кислоти. Наявність туйо­нів у пижмі звичайному засвідчує отруйність рослини.

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій застосовують при гіпотонії, для лікування аскаридозу, гепатиту, сечокам’яної недугик за­пальних процесів у сечовому міхурі, при подагрі, ревма­тизмі, неспецифічних поліартритах, нервовому виснажен­ні, для лікування епілепсії.

Приймають напій по 1 столовій ложці 2—3 рази на добу за ЗО хв. до їди.

71. ПИРІЙОВИЙ НАПІЙ***

Пирій повзучий — Agropyrum repens L.

Родина злакових — Gramineae.

Багаторічна трав’яниста рослина з довгим повзучим кореневищем. Стебла прямостоячі або висхідні, цилінд­ричні, з потовщеними вузлами. Листки чергові, сидячі, лінійні, зісподу гладенькі, зверху — шорсткі. Суцвіття — прямостоячий складний колос. Поширений пирій повзу­чий по всій Україні. Росте як злісний бур’ян на полях, у лісосмугах, на луках, городах, обіч шляхів, на пасови­щах.

Сировина. Для напою заготовляють кореневища пи­рію повзучого навесні, восени та протягом усього літа.

Хімічний склад. У кореневищах пирію повзучого знай­дено значну кількість цукристих речовин, зокрема полі­сахарид триптицин (8—10%), фруктозу, маніт (близько 3% кожного), інулін (понад 7%), слиз, холін, кальцій, залізо, кремнієву кислоту, інозит, аскорбінову кислоту (близько 156 мг%), летку олію, гліколеву та глюкуро- нову кислоти тощо.

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій застосовують при діабеті (тоді у напій не додають мед), порушеннях серцевого ритму, захворюваннях печінки, підшлункової залози, атонії ки­шечника, авітамінозних станах, обмінних поліартритах, холе- та нефролітіазах, набряках серцевого походження, ревматизмі, люмбаго, екземах, нейродермітах, діатезі, при жіночій безплідності, запорах.

Приймають по 1—3 столових ложки 3—4 рази на до­бу за ЗО хв. до їди.

Для купелів беруть 300—400 мл напою, розчиняють у теплій воді. Купелі приймають 1—2 рази на тиждень (ек­земи, нейродерміти, діатези). Для дітей беруть по 50— 100 мл на одну купіль. При ідіосинкразії до меду його у напій не додають.

72. ПІДМАРЕННИКОВИЙ НАПІЙ

Підмаренник справжній — Galium verum L.

Родина маренових — Rubiaceae.

Багаторічна трав’яниста рослина. Стебла висхідні, тонкі, ребристі, 20—80 см заввишки. Листки темно-зеле­ні, загострені, вузьколінійні, зверху голі, знизу устелені сіруватими ворсинками. Квітки дрібні, цитриново-жовті, зібрані у продовгуваті китиці. Цвіте підмаренник справж­ній у червні—липні. Поширена рослина по всій території лісової, лісостепової і степової зон України. Росте на лу­ках, високих сонячних пагорбах, схилах річок, серед ча­гарників. Дуже популярна у народі рослина.

Сировина. Для напою збирають усю рослину під час цвітіння.

Хімічний склад. У рослині виявлено глікозиди галіо- зид та асперулозид, рубіазин, дубильні речовини, летку олію, сапоніни, цитринову та аскорбінову кислоти (128 мг%), барвники, кумарини, летку олію, сичужний фер­мент, флавоноїди.

Технологія приготування напою…

Застосування. Застосовують напій при захворюваннях печінки та підшлункової залози, набряках серцевого та ниркового походження, ендометритах, епілепсії та істерії, екземах, нейродермітах та діатезах, онкологічних захво­рюваннях шкіри.

Вживають по 1—3 столові ложки 3—4 рази на добу за ЗО хв. до їди. Для лікування шкіри останню протирають чи роблять аплікації 4—5 разів на тиждень. При необхідності у напій не додають мед.

Підмаренник справжній та чебрець звичайний — овіяні прадавніми легендами лікарські рослини. Ко­жен прапраукраїнець ще, певно, з трипільської доби., прагнув, щоб у його оселі, на обійсті, ланах, у гаях, на сіножатях росли ці дві особливі рослини. Чеб­рець звичайний селяни прагнуть садити на грядках біля хати, у садах, ягідниках тощо. Народні леген­ди приписують цим рослинам магічну силу у бороть­бі з «нечистою» силою та злими духами, недугами; кашлем, кашлюком, коли «лихий дух» проник гли­боко у груди і не діє дорослій людині чи дитині жи­ти; коли «злі духи» наморочать свідомість людини та коли виводять її з душевної рівноваги. А ці рос­лини «нейтралізують» злісний вплив чортів’я та «ві­дьомського» наслання і нормалізують процеси збу­дження та гальмування, заспокоюють центральну нервову систему, поліпшують сон, самопочуття, від­гонять неспокій, нудьгу, розвіюють безнадію. На свята Калити, Колодія, Щедрого вечора, Ку­пайла той, хто бажає сусідові, родичеві, коханому, коханій і так добрій людині — щастя, здоров’я, добробуту, кохання, дітей повну піч — кропить на­поєм з названих рослин і дає його пити. Старі по­вітки, млини, занедбані місця, глинища, на яких па­нують сичі (з метою викорінення чортів’я), — та­кож кроплять названим напоєм та проводять за­мовляння, щоб нечиста сила не поширювалась на хутори, греблі, вулиці, села, поля та лани, на доб­рих людей. (Експедиції автора в сс. Густиня, Сріб­не, Дігтярі, Барву 1952 р.).

73. ПОДОРОЖНИКОВИЙ НАПІЙ

Подорожник ланцетолистий — Plantago Lanceolata L.

Родина подорожникові — Plantaginaceae.

Багаторічна трав’яниста рослина. Стебло просте, без­листе, прямостояче, 20—60 см заввишки. Листки ланцет­ні, гострі, при основі звужені у черешок з 3—7 поздовж­німи жилками, зібрані у прикореневу розетку.. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, зібрані на верхівці стебла у еліпсо-циліндричний колос. Віночок буруватий. Плід— коробочка. Цвіте подорожник ланцетолистий з квітня до глибокої осені. Поширена рослина по всій Україні. Росте на галявинах, у гаях, на луках, торфовищах, серед чагарників. Полюбляє сонячні місця.

Сировина. Для напою заготовляють свіжі листки по­дорожника ланцетолистого протягом усього літа.

Хімічний склад. Листки подорожника ланцетолисто­го містять пектини, інулін, глікозид аукубін, дубильні та гіркі речовини, вітамін С та К, каротин, цитринову кислоту.

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій застосовують для лікування алергічних захворювань, зокрема ядухи, ядушних брон­хітів, нейродермітів, діатезів; для лікування захворю­вань нирок, печінки, жовчного міхура, гіпертонії, запаль­них захворювань дихальних шляхів. Вживають по 1—3 столових ложки 3—4 рази на добу за ЗО хв. до їди. Ді­тям по 0,5—1 чайній ложці 2—3 рази на добу. При не­обхідності у напій не додають мед.

74. РОДІОЛОВИЙ НАПІЙ

Родіола рожева (золотий корінь) — Rhodiola rosea L.

Родина товстолистих — Grassulaaceae.

Багаторічна невисока рослина. Листки еліптичної форми, загострені, цілокраї. Суцвіття верхівкове, зібра­не у багатоквітковий щиток. Від коренів відходять кіль­ка прямих стебел. Корінь товстий, короткий, крихкий. В Україні рослина поширена лише в Карпатах. Уводиться в культуру. Вимагає пильних агротехнічних вимог. Цвіте у червні—липні, насіння достигає у серпні—вересні.

Хімічний склад. У коренях з кореневищами родіоли рожевої виявлено фенолоспирти, дубильні речовини (бли­зько 20%), органічні кислоти, флавоноїди, летку олію; галову, щавлеву, бурштинову, цитринову та яблучну кис­лоти, сполуки марганцю, жири та цукристі речовини, а також марганець, цинк, титан, кадмій, хром тощо.

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій застосовують для підвищення опірних сил організму при довготривалих виснажливих недугах: травмах, опіках, фізичній та розумовій перевто­мі, як антиалергічний засіб при ядусі, нейродермітах, ек­земах тощо. Як адаптогенний засіб краще діє у зимові місяці.

Приймають по 1—2 столових ложки 2—3 рази на до­бу за ЗО хв. до їди. На ніч препарат не приймають. Про­типоказаний препарат при гарячці, гіпертонічних кризах, у стані хворобливого збудження.

75. РОДОВИКОВИЙ НАПІЙ

Родовик лікарський — Sanguisorba offieinalis  L.      Родина розові —Rosaceae.

Багаторічна трав’яниста рослина, яка досягає 1 і біль­ше метрів заввишки. Листки непарнопірчасті. Стебло пряме, самотнє, дерев’янисте. Всередині порожнисте. Квітки дрібні, темно-пурпурові, зібрані в колосоподібне видовжене суцвіття завдовжки 1—3,5 см. Цвіте рослина з червня до середини жовтня. Поширена на луках, у во­логих долинах, драговинах, узліссях, галявинах, на тор­фовищах.

Сировина. Для приготування напою заготовляють ко­рені з кореневищами родовика лікарського, які викопу­ють або рано навесні, або пізно восени.

Хімічний склад. У коренях та кореневищах родовика лікарського знайдено дубильні речовини (12—25%). Ви­явлено у вільному стані галову та елагову кислоти, летку олію (1,8%), крохмаль (близько 30%), барвні речовини, сапоніни, аскорбінову кислоту (близько 0,9%), каротин’

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій вживають для лікування дизен­терії, черевного тифу, паратифів А та В, при сальмоне- льозах; для лікування маткових, шлункових, геморої­дальних кровотеч, при кровохарканні, для стимуляції кровотворення (тромбоцитопенія), для спринцювання піхви при трихомонадних кольпітах, ерозіях шийки мат- ки; для полоскання ротової порожнини при стоматитах, гінгівітах, пародонтозі, ангінах.

Приймають напій по 1—4 столові ложки 3—4 рази на добу через 2 години після їди.

Для лікування інфекційних захворювань кишкової групи курси лікування 3—6 тижнів.

Для спринцювань піхви беруть 100 мл напою, роз­чиняють у 200 мл перекип’яченої води і охолодженої до 40°. Спринцювання проводять 1—2 рази на добу протя­гом 3—5 тижнів.

76. РОЗМАРИНОВИЙ НАПІЙ

Розмарин лікарський — Rosmarinus officialis L.

Родина губоцвіті — Lamiaceae (Labiatae).

Вічнозелений кущ. Стебла чотиригранні, галузисті, ^0—100—200 см заввишки. Листки супротивні, сидячі, лі­нійно ланцетоподібні, шкірясті, цілокраї. Зверху блиску­чі, зелені, знизу усіяні сіруватим пушком. Квітки блакит­но-фіолетові, іноді білі, зібрані в грона. Плід — горішки.

Цвіте з травня до половини листопада. Поширений роз­марин лікарський у Середземномор’ї. Культивується у Криму.

Сировина. Для напою використовують листки росли­ни, які збирають з травня по листопад.

Хімічний склад. У сировині знайдена летка олія (1— 2%), танін (8%), органічні кислоти, флавонові сполуки, алкалоїд розмарицин. Летка олія містить камфен, бор­неол, цинеол, камфору, ментон, цимол, ментол, терпінеол тощо.

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій застосовують для лікування нев­розів, стресових станів; при тахікардії, екстрасистолії, для лікування холелітіазу, шлункових та кишкових ко­льок; при поліневритах, остеохондрозі, радикулітах, люм­баго, запаленнях трійчастого нерва; при епілепсії, шизо­френії, анацидних та гіпацидних гастритах; для апліка­цій при радикулоневритах.

Приймають напій по 1—3 столових ложки 2—3 рази на добу за ЗО хв. до їди. Аплікації проводять щоденно на болісні ділянки хребта, перед сном протягом 1—2 тиж­нів.

77. РОМАШКОВИЙ НАПІЙ

Ромашка лікарська — Matricaria recutita (chamomilla) L.

Родина айстрові (складноцвіті) – Asteracea (Compositae).

Однорічна або дворічна рослина 15—60 см заввишки. Листки двопірчасторозсічені, частки їх вузьколінійн: Спільне ложе кошика довгасто-конічне, порожнисте. Язичкові квітки білі, трубчасті — жовті. Цвіте рослина з травня іноді до кінця жовтня. Росте на полях, забур’я­нених шляхах, переважно на півдні. Культивують як лі­карську рослину у численних господарствах України.

Сировина. Для напою заготовляють суцільні квіткові кошики ромашки лікарської без стебел під час її інтен­сивного цвітіння протягом літа.

Хімічний склад. У квіткових кошиках знайдені летка олія (0,2—0,8%), до складу якої входить хамазулен,сес­квітерпени, каприлова, нонілова та ізовалеріанова кис­лоти, флавоноїди, кумаринові сполуки, тритерпенові спирти, фітостерин, холін, пектини, аскорбінова, ніко­тинова та саліцилова кислоти, каротин, камедь, слиз.

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій застосовують при епілепсії, істе­рії, шлункових та кишкових кольках, запальних захво­рюваннях верхніх дихальних шляхів, при атонії кишеч­ника, захворюваннях печінки, підшлункової залози, холе- літіазі, при запальних захворюваннях сечостатевої систе­ми, анацидних, гіпацидних та атрофічних гастритах; по­ліневритах, поліартритах, радикулоневритах, геморої, при відсутності апетиту, для стимуляції фізичної та розу­мової праці, попередження та лікування стресових станів.

Вживають напій по 1—3 столових ложки 1—2 рази на добу за ЗО хв. до їди. Напій протипоказаний при ва­гітності, значних маткових кровотечах, у клімактерично­му періоді та під час менструацій.

78. САМОСИЛОВИЙ НАПІЙ

Самосил гайовий — Teucrium chamaedrys L.

Родина губоцвіті —Labiatae  (Lamiaceae).

Невеличкий розгалужений напівкущик з повзучим кореневищем. Стебло — повзучовисхідне. Гілочки при основі, — здерев’янілі. Листки супротивні, звужені в ко­роткий черешок; нижні — оберненояйцеподібні, верхні — довгасті, нерівномірно надрізано-зарубчасті. Квітки не­правильні, утворюють коротке китицеподібне верхівко­ве суцвіття, віночок блідо-пурпуровий. Плід — розпаляй горішок. Росте самосил гайовий у хвойних та мішаних лісах окремими куртинами на галявинах та узліссях. Рослина світлолюбна. Цвіте у червні—липні. Поширений по всій Україні.’

Сировина. Використовують для напою свіжу рослину під час цвітіння.

Хімічний склад. У траві самосилу гайового виявлені леткі запашні олії (близько 0,06%), таніни, фурандитер- пенові лактони гіркого смаку, флавоноїди, фітонциди, ві­тамін С.

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій застосовують при анацидних, гі- пацидних та атрофічних гастритах, атонії жовчного мі­хура, для стимуляції кровотворення; лікування гепати­тів, гепатохолециститів та панкреатитів.

Вживають напій по 1—3 столових ложки 3—4 рази на добу за ЗО хв. до їди.

79. СИНЮХОВИЙ НАПІЙ

Синюха блакитна – Polemonium coeruleum L.               Родина синюхові – Polemoniaceae.

Багаторічна трав’яниста рослина. Стебло високе (по­над 1 м заввишки), самотнє. Листки чергові, нижні — черешкові, верхні — сидячі, непарнопірчасті, які склада­ються з 17—21 продовгуватояйцеподібного загостреного листочка. Квітки блакитні, привабливі, іноді білясті, трапляються і зовсім білі. Цвіте рослина у червні—липні. Кореневища товсті, корені надто густі, ниткоподібні, жовто-бурого кольору, іноді білуваті. Росте синюха бла­китна на лісових галявинах, вологих луках, по берегах річок, стариць, у долинах. Поширена на Поліссі та в Лі­состепу.

Сировина. Для напою використовують корені з коре­невищами синюхи блакитної, які викопують або рано навесні, або пізно восени.

Хімічний склад. У коренях з кореневищами синюхи блакитної знайдені тритерпенові сапоніни (20—30%), смола (1,28%), органічні кислоти, жирні та леткі олії, ліпіди, білки, крохмаль.

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій застосовують при епілепсії, ши­зофренії, стресових станах, напередодні складних опера­цій, перед іспитами, при безсонні, астенічних станах, піс­ля перенесеного тяжкого горя, життєвого, творчого та фахового зневір’я, значних розчарувань, при загальному атеросклерозі та церебросклерозі, захворюваннях верх­ніх дихальних шляхів, при екземах, нейродермітах, діа­тезах.

Приймають по 1—3 столових ложки 2—3 рази на до­бу за ЗО хв. до їди. Лікування епілепсії та шизофренії проводять протягом 2—3 років. Спиртовий напій чергу­ють з використанням комплексних рослинних засобів. (Див. відповідні праці автора).

80. СІДАЧЕВИЙ НАПІЙ

Сідач коноплевий – Eupatorium cannabium L.

Родина айстрові (складноцвіті) – Asteraceae (compositae).

Багаторічна трав’яниста рослина 1,5—2 м заввишки. Листки супротивні, короткочерешкові, зісподу залозисті. Нижні листки розсічені на п’ять, середні — на три лан­цетні, загострені, по краю нерівновеликозубчасті частки. Верхні листки цілокраї. Квітки сидять у дрібних числен­них кошиках, які зібрані в густі щиткоподібно-волотепо- дібні суцвіття. Квітки мають ледь відчутний медовий за­пах. Віночок білий або брудно-рожевий. Цвіте рослина у червні—вересні.

Поширений сідач коноплевий майже по всій Україні. Росте на вологих берегах річок, у заплавах, вільшани- ках, на торфовищах. Схильний засмічувати значні воло­гі регіони.

Сировина. Для напою заготовляють квітучі верхівки сідача коноплевого під час цвітіння.

Хімічний склад. У рослині знайдені летка олія (бли­зько 0,3%), рутин, гіперозид, сапоніни, дубильні речови­ни; аскорбінова кислота, холін, інулін, сесквітерпеновий лактон еупаторіопікрин, 1-інозит, кумарова та ферулова кислоти; ароматичні оксікислоти: кавова, хлорогенова, ізохлорогенова тощо.

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій застосовують при запальних не­дугах нирок, сечоводів, сечового міхура, захворювань пе­чінки та жовчного міхура, обмінних поліартритах, екзе­мах, нейродермітах, панкреатитах; для заспокоєння нер­вової системи та поліпшення сну; при запорах, діабеті (тоді у напій не додають мед), простатитах, ревмокарди­тах, люмбаго. Вживають напій по 1—3 столових ложки З—4 рази на добу за ЗО хв. до їди.

81. СМОКОВНИЦЕВИЙ НАПІЙ***

Смоковниця звичайна — Ficus carica L.

Родина шовковицеві (тутові) — Могасеае.

Дерево з широкою гіллястою кроною 10—15 м зав­вишки. Листки округлі, великі 3—7-лопатеві, іноді ціло­краї. Рослина дводомна. Квітки зібрані всередині м’ясис­тих суцвіть грушоподібної форми з порожниною всере­дині і отвором на верхівці. З жіночих суцвіть утворюють­ся фіги чи, як ще їх називають,— винні ягоди. Цвіте смоковниця 2—3 рази на рік: у квітні—травні, червні— липні та серпні. Плоди достигають влітку та восени. По­ходить смоковниця звичайна з Індії та Палестини. В Ук­раїні росте в Криму.

Сировина. Для напою заготовляють свіжі супліддя. Супліддя, зібрані влітку, як правило, без насіння.

Хімічний склад. Свіжі супліддя містять близько 40% цукрів, в’ялені — понад 70. Вітаміни: А, В_ь В₂, С, каро­тин. Солі калію (1161 мг/100 г), кальцію (227 мг/100 г), магнію (117 мг/100 г), фосфору (263 мг/100 г), заліза (46 мг/100 г); органічні кислоти — цитринову, оцтову та щавлеву. Знайдений протеолітичний фермент фіцин, який має властивості фібринолізину. Фермент класу гідро- лаз — лізоцим. Лізоцим руйнує стінку бактерійних клі­тин і відіграє роль в організмі як антибактерійний бар’єр. Виявлені також амілаза, протеаза тощо.

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій застосовують для лікування хро­нічних бронхітів, пневмоній, при запорах, ішемічній не­дузі серця, тромбофлебітах, а також при захворюваннях нирок та сечовивідних шляхів. При пієлітах, пієлонеф­ритах, нефропатії вагітних, набряках ниркового походження, при неврастенії, лабільності нервової системи. Вживають напій по 1—3 столових ложки 2—3 рази на добу, за ЗО хв. до їди.

Протипоказано вживати напій при цукровому діабеті (значна кількість цукрів), подагрі, холелітіазі, нефролі­тіазі (у супліддях виявлено близько 100 мг/100 г щавле­вої кислоти).

82. СМОРОДИНОВИЙ НАПІЙ

Смородина чорна — Ribes nigrum L.

Родина агрусові — Grossulariaceae.

Кущова садова рослина. Пагони дугоподібні, тонкі, опушені. Листки чергові три-п’ятилопатеві. Квітки зіб­рані в пониклі китиці. Плоди — чорні кулясті ягоди з чубком. Мають вельми характерний та приємний запах і смак. Широко культивується по всій Україні як ягід­на культура.

Сировина. Для напою використовують достиглі плоди смородини чорної.

Хімічний склад. Плоди смородини чорної містять значну кількість аскорбінової кислоти (140—568 мг/ 100 г), біофлавоноїди, дубильні речовини (0,43%), пек­тин (0,8%), йод, марганець, залізо, мідь, кобальт, піри- доксин, альфа-токоферол.

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій застосовують при запальних .за­хворюваннях верхніх дихальних шляхів, анацидних та гі- цацидних гастритах, маткових, шлункових та геморої­дальних кровотечах; гепатитах, гепатохолециститах, по­дагрі, неспецифічних поліартритах, екземах, капіляротоксикозах, для стимуляції кровотворення, нефролітіазі, аденовірусних інфекціях.

Вживають напій по 1—3 столових ложки 3—4 рази на добу за ЗО хв. до їди.

83. СОФОРОВИЙ НАПІЙ

Софора японська — Sophora japonica L.

Родина бобові — Fabaceae.

Декоративне листопадне дерево близько ЗО м заввиш­ки. Листочки чергові, непарноперисті, з 3—8 парами лис­точків на коротких черешках. Листочки видовжено-яйце- подібні. Зверху темно-зелені, з полиском, зісподу — си­зуваті. Квітки двостатеві, неправильні. Цвіте рослина у липні—серпні. Плоди достигають у жовтні і тримаються на дереві протягом усієї зими. Походить софора з Япо­нії та Китаю. В Україні росте у Криму, Одеській, Херсонській та Дніпропетровській областях, а також у Закарпатті.

Сировина. Для напою заготовляють свіжі пуп’янки софори японської.

Хімічний склад. У пуп’янках та недостиглих плодах софори японської виявлено значну кількість рутину (ЗО— 40%), смоли, органічні кислоти, цукри, дубильні речо­вини.

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій застосовують при атеросклерозі, капіляротоксикозах, геморагічному діатезі, стенокардії; при цукровому діабеті (тоді у напій не додають мед); для лікування дерматитів, бешихових уражень, варикоз­ному розширенні вен тощо.

Приймають по 1—3 столові ложки 3—4 рази на добу за ЗО хв. до їди. При дерматитах та бешихових уражен­нях роблять примочки до окремих ділянок 1—2 рази на добу 7—15 днів.

84. СПАРЖОВИЙ НАПІЙ

Спаржа лікарська — Asparagus officinalis L. Родина лілійні — Liliaceae.

Багаторічна трав’яниста рослина. Стебла високі, іно­ді досягають 1,5 м заввишки, розгалужені, блідо-зелені. Гілочки тоненькі, усіяні пучками зелених голочок, які нагадують листки. Невеличкі дзвоникоподібні квітки бі­лого кольору виходять з кутів лускатих листочків. Рос­лина дводомна. Плід — кругла ягода, спочатку зелена, а при достиганні стає яскраво-червоною. Цвіте рослина у червні—липні, плоди достигають у кінці серпня—верес­ня. Спаржа лікарська поширена по всій Україні. Росте на узліссях, високих пагорбах, схилах річок, сонячних га­лявинах.

Сировина. Для напою використовують достиглі плоди спаржі лікарської.

Хімічний склад. У рослині знайдено цукор (близько 36%), жирну олію (близько 16%), білки, тіамін, рибо­флавін, аскорбінову кислоту, ніацин, аспарагін, сапоніни, кумарин, органічні кислоти.

Технологія приготування напою

Застосування. Напій застосовують для лікування по­дагри, ревматизму, кашлюку, імпотенції, астенічних ста­нів, фізичної та розумової перевтоми, алергічних проя­вів. Приймають по 1—2 столових ложки 2—3 рази на до­бу за ЗО хв. до їди. Останній раз до 16 години.

85. СУНИЧНИЙ НАПІЙ

Суниці лісові — Fragaria vesca L.

Родина розові — Rosaceae.

Багаторічна трав’яниста рослина. Стебла прямостоя­чі або висхідні, усіяні волосками. Листки трійчасті; звер­ху темно-зелені, зісподу – синьо-зелені. Квітки білі, ве­ликі, зібрані у щиткоподібне рідке суцвіття, на довгих притиснутоволосистих квітконіжках. ГЇлід — ягодоподіб­ний, конічний, до основи вкритий сім’янками, має яскра­во-червоний колір, приємний смак та запах. Поширені суниці лісові на узліссях хвойних та мішаних лісів, уз­біччях шляхів, старих цвинтарях, лісосмугах. Цвіте рос­лина у травні, плоди достигають у червні.

Сировина. Для напою заготовляють достиглі плоди суниць лісових.

Хімічний склад. Плоди містять цукри (близько 10%), цитринову, яблучну та саліцилову кислоти (близько 1,6%), дубильні речовини, пектин, летку олію, аскорбі­нову кислоту (близько 60 мг/100 г), каротин (0,08 мг) 100 г), тіамін (0,03 мг/100 г), рибофлавін, філохінон, ніацин.

Технологія приготування напою…

Застосування. Напій застосовують при захворюваннях печінки, підшлункової залози, гастритах зі зниженою кислотністю, нефро- та холелітіазах, обмінних поліартри­тах, метрорагіях. Напій вживають по 1—3 столових’лож­ки 3—4 рази на добу за ЗО хв. до їди. Напій протипока­заний особам з ідіосинкразією до суниць лісових.

86. СУХОЦВІТОВИЙ НАПІЙ

Сухоцвіт багновий — Gnaphalium uliginosum L.

Родина айстрові (складноцвіті) — Asteraceae (Com- positae).