Трипільська цивілізація, яка існувала на території сучасної України з 5400 по 2750 рр. до н.е. залишила у спадок нащадкам організовану релігійну культуру. Така унікальність духовного спадку склалась завдячуючи найдавнішим формам організованих ритуальних дій трипільців, під час яких цілі протоміста й поселення занурювались в вогняну стихію, підпадаючи під відомий давнім хліборобам священний цикл оновлення. Так нищився старий світ й створювався новий.
З цим же вогняним ритуалом предківська давнина запікалася у камінь, ховаючись з роками під товщу родючого чорнозему разом з всією величчю й непідробністю сакрального життя, про яке стає відомо лишень сторіччя тому. Свята Земля українців, немовби фіксуючи корінь світової цивілізації, тоді коли це стало вкрай необхідно, почала проявляти безціні скарби свого внутрішньо-прихованого, раніше невідомого й неоціненого. Трипілля від суто керамічної культури сягнуло культури духовної, глибоко філософської, такої що не підлягає осмисленню релігійними мірками сучасної цивілізації.
Великою правдою Землі України є те, що вона берегла в собі найдавніші форми Храмових Святинь, які почали відкриватися лишень з 70 років XX ст. В 70-х роках український археолог Т.Г. Мовша вперше зібрала свідчення про святилища трипільської доби, але на той час це виглядало не достатньо обґрунтованими свідченнями й такими, що перебільшували значення давніх хліборобів. Але згодом масив доказів постійно поповнювався. Так, вже твердим свідченням існування релігійних споруд у трипільців стала знахідка святилища на поселенні Коновка, що в Чернівецькій області. Її параметри (6х19 м) відразу виокремились серед звичайних жител. Будівля зорієнтована по світовій вісі «Схід-Захід» з певним відхиленням. Святилище було розділене на дві окремі кімнати. На нульовій відмітці були знайдені чотири глиняних вівтарі з предметами культового призначення. В приміщені були відсутні опалювальні прилади — печі, що є підставою для інтерпретування цієї споруди, як святилища. Вже до 90-х років були виявлені та досліджені трипільські святилища на поселеннях Солончени І, Стіна, Володимирівка, Сабатинівка, Шкарівка, Олександрівка. На поселенні Поливанів Яр виявлено приміщення, деталі інтер’єру та наповнення якого вказують на існування тут культового місця. В поселеннях Кліщів, Майданецьке, Коломийщина дослідники виділяють споруди, які в час свого функціонування могли відноситись до різних форм суспільно-культових осередків. Останньою новиною стало повідомлення від провідного українського археолога Михайла Відейка про трипільський Храм знайдений неподалік села Копачів Обухівского району Київської області.
Так поступово в українському інтелектуальному середовищі зароджується діалектика про найдавнішу організовану релігійну культуру предківського суспільства. Стає зрозумілим, що спорудження культових комплексів мало на меті організацію та проведення ритуальних дій й вимагало виокремлення з-поміж населення суспільної верстви, яка б реалізовувала таку культурну потребу. Все це почало змінювати уявлення про духовність трипільської етнокультурної спільноти та рівень її розвитку.
Трипільська цивілізація, яка існувала на території сучасної України з 5400 по 2750 рр. до н.е. залишила у спадок нащадкам організовану релігійну культуру і є одна із найдревніших та найрозвиненіших цивілізацій світу. У той час, коли ще не з’явились єгипетські піраміди, не була побудована Велика Китайська стіна і Стоунхедж, Трипільська цивілізація вже винайшла колесо і ткацький верстат, користувалася мідними сокирами, щоб збудувати будинки і храми. Представники трипільської культури були самобутніми, унікальними та надзвичайно талановитими.
Трипільська культура — унікальне явище в нашій давній історії. З появою трипільців на теренах сучасної України відбулася зміна епох: кам’яну добу, що тривала близько мільйона років, змінив мідний вік. Саме носії трипільської культури внесли на територію нашої країни винаходи, що дали підстави деяким ученим стверджувати про досягнення даною культурою рівня цивілізації: розвинуті землеробство та скотарство, ковальська справа та металургія, гончарство, що досягло рівня ужиткового мистецтва, наявність великих поселень з кількістю мешканців до 10-20 тисяч осіб, розвинута система знаків на посуді як спосіб передачі інформації.
Для українців трипільська культура є винятково значущою через те, що трипільці є по суті нашими далекими предками, а їх матеріальний та духовно-ментальний світ став великою спадщиною українського народу. Сьогодні вже ні для кого не є відкриттям, що до ХІХ ст. технології, спосіб господарювання, архітектура, домобудування, одяг, прикраси українців були багато в чому подібними до трипільських. Безсумнівно й те, що обрядовість та релігія трипільців внесли неабиякий внесок у формування народно-релігійного світогляду української нації.