Тисячолітня жорстока , кривава війна юдохристиянства по знищенню Язичників, триває. Вона міняє методи і форми. Але своєї суті не міняє. …
Були пограбовані та зруйновані наші храми, капища, святі місця, спалені пам’ятки писемності, святі книги, знищене все, що могло нагадувати саму історію існування наших предків дохристиянського періоду.
Але не можна було знищити пам’ять народу, традиції, звичаї, свята та обряди без знищення самого народу. Тоді «духовними» загарбниками було прийнято рішення пристосувати язичницькі традиції, звичаї, свята та обряди до штучно створених християнських свят. Зараз ми є свідками того, що язичницькі традиції використовуються християнською сектою. В офіційній науці такий підхід має конкретне визначення. Тобто християнство свідомо займається Дифамацією (лат. Diffamatio — обмова, ганьблення, поширення пліток) — поширення про особу, організацію, подію чи явище (в нашому випадку про Язичництво) неправдивої інформації, яка принижує її честь та гідність, завдає шкоди репутації. Як результат, створена та масово поширена християнством протягом тисячі років неправдива та викривлена інформація про Язичництво, заважає багатьом сповідникам Рідної Віри називати себе Язичниками. Разом з тим Язичництво це загальна назва всіх людей різних народів, які вірують в Розум та божественність Природи. Етнос має свої географічні, кліматичні особливості які впливають на звичаї та обряди. Різні особливості, але разом з тим це Релігія Природи (Всесвіту). Язичники в Англії і Франції — Друїди, в Німеччині — Хайден, в Україні — Рідновіри.
РОДОВА ПАМ’ЯТЬ перевищує межу окремого життя і зберігає досвід багатьох втілень. Родова пам’ять є наймогутніша реальність, яка зафіксувала навіки нашу ДУХОВНУ СПАДЩИНУ – незмінну таємну суть УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ с часів Трипілля.
Незважаючи на зовнішнє, ортодоксальне православ’я, під тисячолітнім нашаруванням бруду лежить наш чистий родючий грунт, наша природна Рідна ВІРА – Язичництво.
ГОЛОС ПРЕДКІВ – голос національної самосвідомості, навіть загнаний в підпілля, незнищенно живе в душі кожної української по крові людини і (ще більш загадковим чином ) в єдиній душі всього народу. Виявити нашу споконвічну духовну основу, спертися на неї, дати їй сучасне життєве втілення і скинути християнське ярмо – таке надзавдання РУХУ, чия перемога зумовлена самою ПРИРОДОЮ.
Усім, хто поліг за стару віру
В Україні встановили єдиний пам ятник жертвам… хрещення Русі
Насипаний вручну курган на краю села Селезінка увінчує скромний камінь із написом: це згадка про сотні тисяч жителів древлянських лісів, яки не скорилися запровадженню нової віри.
Ініціатором появи такого незвичного пам’ятника став директор Поліського природного заповідника Сергій Жила. Цей завзятий чоловік багато років по крихтах збирає історію свого дивовижного краю і нині є найавторитетнішим знавцем, котрий більше за будь-кого знає про славну і трагічну долю Древляні.
“Древлянська земля у VIII-X століттях мала цивілізацію, яка не поступалася іншим тодішнім європейським державам, — каже Сергій Миколайович. — Але княгиня Ольга погубила цей край: це була жахлива трагедія, яка лишилася до нинішнього часу в пам’яті народній”.
Через півстоліпя після Ольги її онук, князь Володимир, хрестив Древлянь вогнем і мечем, знищивши тисячі волхвів І віщунів. Проте дотепер люди у поліських селах розповідають про давні часи, коли їхні предки мали свій уклад, власну віру та традиції.
Центром могутньої Древлянської держави був легендарний Город Hop. “Це місто було там, де нині стоїть село Городець. — пояснює Сергій Миколайович. — Впродовж тисячі з гаком років у селі збереглося святилище-капище древніх норців. Його не зруйнували ані в княжі, ані в царські, ані в радянські часи. Навіть у 1970-х роках місцеві селяни збиралися на свята не біля сільради, а на капищі — такою сильною була генетична пам’ять про правічні традиції.
А тепер ще й встановили пам’ятний знак “жертвам хрещення Русі”.
© Сергій Бовкун