ПЕРЕДМОВА 7 квітня 1972 М.Скрипник
Юрій Петрович ЮРОЛЮБОВ, народжений в Бахмуті, на Слобожанщині 30-го липня 1892-го року, помер 6-го листопада І970-го. року на пароплаві „ВІЗА”, по дорозі з Америки до Бельгії.
Я не мав приємности знати його особисто, але завдяки нашому листуванню в справі „Влес Книги”, поміж нами повстали справді дружні відносини та співпраця, які ми сподівалися ще зміцнити по переїзді Юрія Петровича до Европи.
Його несподівана смерть поклала кінець цим нашим намірам…
За годину перед своєю смертю Покійний просив свою Дружину ЙОГАННУ подбати про те, щоб його науково-літературна спадщина не загинула безслідно.
Вона пообіцяла Йому урочисто виконати Його прохання.
Але, не знаючи російської мови, вона опинилася в безпорадному стані, не розуміючи змісту манускриптів свого покійного чоловіка.
Тому, коли я звернувся до неї з пропозицією допомогти їй в упорядкуванні літературно-наукової спадщини Покійного, вона радо погодилася на це і ми вдвох переглянули біля 15.000 сторінок архіву та виготовили тимчасовий опис його.
Розглядаючи архів Покійного Ю.П.МІРОЛЮБОВА я знайшов в нім багато важливих і цікавих матеріялів, які торкаються „Влес Книги”, а поміж ними:
ЩЕ НІДЕ НЕ ПУБЛІКОВАНІ ТЕКСТИ І6-ТИ ДОЩЕЧОК ІЗЕНБЕКА, ЯКІ СКЛАДАЛИСЯ З ПРИБЛИЗНО 30.000 ЛІТЕР.
З ласкавого дозволу Пані ЙОГАННИ МІРОЛЮБОВОЇ, якій ми приносимо сердечну подяку за Її дозвіл. Видавництво „МЛИН” подає до відома українських читачів це продовження змісту „Влес Книги”. (Досі опубліковано біля 45.000 літер тексту).
Пан АНДРІЙ КИРПИЧ знову взяв на себе найбільш тяжку й відповідальну працю: переклад текстів Влес Книги сучасною українською мовою, та у властивий йому досконалий спосіб виконав це завдання.
Нехай же УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА, на Батьківщині та в РОЗСІЯННІ суща, з увагою і прихильністю прийме цю нашу працю, ЯК ТРАДИЦІЙНУ „ПИСАНКУ” ДЛЯ НЕЇ НА ВЕЛИКДЕНЬ 1972 р.
М. СКРИПНИК