Небелівський храм на 2 тисячі років давніший за єгипетські піраміди та знаменитий Стоунхендж у Великобританії.
Небелівський храм знаходився в трипільському поселенні-гіганті, яке розташовувалось на пагорбі біля села Небелівка на Кіровоградщині. Існування цього трипільського поселення датується IV тисячоліттям до нової ери, тобто його історія віддалена від наших часів більш ніж на шість тисяч років. Площа поселення вимірюється 238 гектарами. В цьому протомісті було майже півтори тисячі жител.
Залишки Небелівського храму досліджувала українсько-британська археологічна експедиція, яка працювала у 2009-2016 роках. Розкопки храму провели у 2012 році, вони тривали два місяці. Будівля була двоповерховою і мала загальні розміри близько 20 на 60 метрів (загалом 1200 кв.м). У цій навіть за сучасними мірками величезній споруді, зведеній із дерева і глини, археологи виявили на першому поверсі залишки 7 вівтарів. Храм розміщувався головним входом у бік сходу Сонця, промені якого в певні дні та години могли потрапити всередину храму.
Датування кінець 5 – початок 4 тис. до н.е. (≈ 7000-6000 рр.) — старший за Єгипетські Піраміди та Стоун Хендж
Поселення ≈ 238 га 1,5 тис. жител
Матеріал розчин на основі різних (мінімум трьох) сортів глини з домішками, а також кремнію, дерева, соломи та зерна, відбитки рослин та мотузок; мазанка; розписний декор
Оригінальний розмір 60м х 20м х 16м (1200м2) ширина дверей 1,7-2м майдан навколо 90х60м (5400 м²)
Макет 2м х 0,7м х 0,5м
автор та виконавець В.Перегинець
художник С.Луців
консультант проф. М.Відейко
Трипільський храм знайдений в 2008 р. біля с. Небелівка Новоархангельського р-ну Кропівницької (Кіровоградської) обл. В 2012 р. за фінансової підтримки Arts and Humanities Research Council (AHRC) та гранту від National Geographic Society британсько-українська експедиція на чолі з українським науковцем, археологом, дослідником трипільської культури, доктором історичних наук Михайлом Відейком та викладачем Департаменту археології Даремського університету Великобританії Джоном Чапменом дослідила залишки, найбільшої на той час на Європейському континенті, Храмової будови. Спільний проект українських та британських учених носить назву «TRIPOLYE MEGA-SITE». В дослідженні також беруть участь вчені з інших країн.
Михайло Відейко: «Це залишки храму, в якому збиралися мешканці цілого селища площею ≈238 га, у якому було майже 1,5 тис. жител. Це була велична громадська споруда, яка масштабами не поступалася сучасним їй храмам Месопотамії, з яких, як кажуть, “починалася історія”.»
Небелівський храм мав два поверхи, стелю підтримували десятки дерев’яних колон. Було знайдено навіть відбитки мотузок, якими давні будівельники монтували каркас споруди. Фарбовані в червоне стіни й підлога створювали в учасників ритуалів піднесений настрій. Навколо храму була відкрита площа, де могли розміститися кілька тисяч мешканців городища.
Знайдений та відреставрований великий хрестоподібний вівтар Небелівського храму зберігається в Кропівницькому (Кіровоградському) обласному краєзнавчому музеї.
Відкриття такого храму є сенсаційною подією, значення якої ще до кінця не осмислене. Раніше заперечувалося існування храмів в Трипіллі. Розкопки Небелівського храму остаточного стверджують, що одна з найважливіших ознак цивілізації, якими є культові споруди, притаманна трипільській ойкумені.
Дослідники висловлюють думку, що Небелівський храм був не просто культовою спорудою, яких на даному поселенні було декілька, а виконував функцію релігійного центру, на що вказує і величина храму, і місце його розташування, і внутрішнє планування та оздоблення.
Розкопки Небелівського храму є визначною знахідкою не тільки для дослідників Трипільської цивілізації, але й для історії давнього світу цілої Європи. Таких монументальних культових споруд в Європі в ті далекі часи наука не знає.
Небелівський храм має бути відтворений не тільки в макетах, але й в правдивому вигляді, щоб сучасні українці могли відчути атмосферу тих далеких, далеких часів. Відчути дух і мудрість своїх далеких предків. Українське суспільство має наполегливіше відтворювати й музеєфікувати свою спадщину, зокрема спадщину Трипілля в системі музеїв. Поки тільки можемо констатувати, що навіть дослідження феномену Трипілля далеке і від бажань, і, навіть, від можливостей. Великої шкоди Трипільській спадщині завдають безсистемна господарська діяльність та так звані чорні археологи. В Україні налічується критично мала кількість археологів, яких не вистачає навіть на авральні розкопки. Жодна країна Європи не має такого величезного поля для археологічних досліджень, як Україна. Не можна чекати, поки час зітре в порох нашу славу. Час діяти!
