Трипільська цивілізація є однією з найдавніших землеробських культур світу, яка існувала на території України більше семи тисяч років тому, і надбання якої простежуються в сучасному бутті Українського народу.
Відкриття Трипільської культури пов’язується з діяльністю українського археолога В. Хвойки. Вперше Хвойка натрапив на прояви цієї культури під час розкопок Кирилівської гори в Києві в 1893-1894 рр. Остаточно він упевнився в думці про відкриття нової особливої культури на пізніших розкопках поблизу містечка Трипілля на Київщині. Результати своїх досліджень цієї археогічної культури він презентував у 1899 р. на Археологічному з’їзді в Києві. В. Хвойка визначив Трипільську культуру як землеробську культуру, яку створив осілий народ. Він заявив, що “народ, який створив ці пам’ятки, не міг зникнути безслідно і був ніхто інший, як гілка арійського племені, котрій по праву належить ім’я протослов’ян і нащадки котрої й донині населяють …” — історичну Україну.
Трипілля є всебічно яскравою культурою, прояви якої значною мірою формують і образ сучасного світу. Як стверджує український вчений М. Відейко, “саме у часи існування трипільського світу життя та побут людей набув звичного для нас вигляду. Саме тоді у нашому краї почали плавити метал, випалюватгі посуд у гончарних горнах, прясти і ткати. Було створено світ речей, який нам близький та зрозумілий: стали не лише будувати будинки, а й наповнювати їх хатнім начинням (столом, стільцями, лавою, посудом). В господарстві з’явилися такі потрібні речі, як серп і металева сокира. Люди одягнулися в зручний та красивий одяг з текстилю. Отже, там, у трипільському світі та на його околицях, цілком слушно буде шукати нині певні витоки, першопочатки світу сучасного“.
Трипільці побудували тисячі поселень, серед яких в часи розквіту культури бачимо поселення-гіганти (протоміста) — населені пункти площею в кількасот гектарів з кількома тисячами жител та мешканців.
Вчений-економіст В. Черняк стверджував, що “Трипільці поєднали землеробство з тваринництвом. Вони вирощували пшеницю, ячмінь і овес, розводили велику рогату худобу, свиней, овець і кіз, а биків і коней використовували як тяглову силу. У них були сани і вози. … Носії трипільської культури виготовляли мальовану кераміку, неперевершені шедеври якої мовою символів та знаків промовляють до нас з глибин тисячоліть, зачаровуючи своєю могутньою первісною магією.
У трипільців були каменярні, гончарні майстерні, плавильні печі та горни. Гончарство у трипільців виділилося в окрему галузь, ними було винайдено повільне гончарне коло. Ще одне нововведення трипільців — ткацтво. У трипільців з’явився перший ткацький верстат”.
Яскравим і захопливим був духовний світ трипільців. Космогонічна світоглядна модель, заснована трипільцями на сприйнятті світу як дуалістичної єдності, вертикально організованої будови, циклічної відтворюваності (коловорот) та безкінечного плину часу, проявилася в розгалуженій системі міфологічних уявлень, вірувань, ритуалів та обрядів, що привело до появи потужних культових центрів — храмів. Сліди космогонічного світогляду бачимо в побудові жител та поселень, в розписах керамічних виробів, зокрема керамічної пластики — антропоморфних та зооморфних скульптурок. Космогонічний світогляд втілювався в культі Богині-Матері як жіночого начала родючості, що символізувало життя всього живого, а також в культі Бога-Бика (Тура) — чоловічого начала природи. Водна стихія (річки, дощ тощо) символізувалася образом Змія. Трипільці володіли астрономічними знаннями, які широко використовували під час обрядів та при будівництві.
Матеріальна і духовна спадщина Трипільської цивілізації красномовно засвідчує тисячолітню тяглість та спадкоємність побутування Українського народу на нашій споконвічній Землі.
“Та читайте од слова до слова,
Не минайте ані титли, ніже тії коми,
Все розберіть… та й спитайте
Тойді себе: що ми? Чиї сини? яких батьків?”Тарас Шевченко