Буття українців IV / 2007

Брама безсмертя

24 березня 7515 року
(2007 р.) м. Київ
Будинок вчителя

ЗМІСТ

1. Текст веснянки «Ой, дай Боже Весну почати»
2. Феномен цілісної людини
3. Чотири Благовіста на шляху виходу України з культурологічної, духовної, політичної та економічно-громадської кризи
4. Зачин (текст оголошено заступником голови оргкомітету Петром Матвієнком)
5. «Про цілісного українця». Василь Триліс, к.т.н. НДІ Українознавства, м. Київ
6. «Дещо про націоналізм, особливо український». Василь Триліс, к.т.н. НДІ Українознавства, м. Київ
7. «Якою людина приходить у цей Світ?». Любов Саннікова, директор громадського фонду реконструкції та збереженню культурної спадщини України, філософ української культури, м.Київ
8. «Чого людина приходить у цей Світ?». Едуард Добжанський, к.е.н., вчений секретар НДЕІ Міністерства економіки України, м. Київ
9. «Методологія наукового підходу в холістичнім світосприйнятті оріїв». Василь Чумаченко, к.т.н., член спілки письменників України, НДЦ езотеричної етнології благодійного фонду пам’яті Юрія Миролюбова, м. Кривий Ріг
10. «Національне бойове мистецтво — шлях до цілісної людини, цілісного українця». Анатолій Кондратьєв, доктор філософії, дослідник української духовності, директор підприємства «Прогресивні технології», м. Київ
11. «Цілісна людина». Олександр Філатович, директор медичного центру Живого слова, м. Київ
12. «Цілісний етнос — цілісна людина, або роздуми про стан та майбутнє України». Василь Шевцов, к.т.н., доцент Дніпропетровського національного університету, м. Дніпропетровськ
13. «Стандарт питної води». Курик м. В., Малик І..М., Український інститут екології людини
14. «Давність українців». Петро Комнацький, математик, письменник, дослідник української праісторії, м. Кузнєцовськ, Рівненської області
15. «Повернення» Анатолій Висота, к.х.н., письменник, с.Красне, Обухівського р-ну, Київської області
16. «Відична наука про добові ритми в Природі». Марія Грицай, завідувач відділом Українського інституту екології людини, м.Київ
17. Література «Шостої культури». Лариса Лебедівна, літературознавець, директор інституту літератури «Шоста культура», м. Київ
18. «Підстави оновлення Орійського календаря». Ігор Каганець, директор інституту метафізичних досліджень Перехід ІV, м. Київ
19. «Шанування Предків». Андрій-Любомудр Накорчевський, професор Токійського університету, Японія
20. «Слов’яно – Орійські Віди і історія України». Микола Жук, АТ «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації», м. Харків, к.т.н
21. «Афірмації». подано Ярославом Мулявою «Вічна Січ Українства — шляхи розвитку українця як цілісної людини». Ярослав Мулява, Верховний отаман українського козацтва «Вічна Січ» м. Київ
22. «Вічна Січ Українства — шляхи розвитку українця як цілісної людини». Ярослав Мулява, Верховний отаман українського козацтва «Вічна Січ» м. Київ.
23. «Житло українця, як сховище цілісного розвитку людини (Відична спадщина України)». Олександр Кропачов, полковник українського козацтва «Вічна Січ», заступник начальника цеху з виробництва ВАТ «Укрпластик», Ярослав Мулява, Верховний отаман українського козацтва «Вічна Січ», член Ради українського козацтва при Президенті України, м. Київ
24. «Математичне моделювання об’єктів світобудови з використанням фрактальних принципів». Костянтин Сокольчук, к.т.н., головний інженер НТУ «Булат НБР», м. Київ
25. «Принципи фрактальної цілісної людини світу в філософських, релігійних та наукових підходах». Володимир Остапович, директор НТЦ, «Булат НБР», м. Київ
26. «Педагогічні ідеї К.Д.Ушинського у світлі сучасних проблем стратегії розвитку освіти України». Марія Голець, МАУП, Інститут кібернетики, м. Київ
27. «Щодо заходів з відновлення української сільської общини». Володимир Козел, капітан першого рангу ВМС України, м. Київ
28. «Український літопис вбрання». Зінаїда Васіна, художник-етнограф, Любов Клочко, к.і.н., науковий співробітник музею коштовностей України, м. Київ
29. «Український фольклор і глобалізація: проблема збереження генетичного коду». Микола Дмитренко, д.ф.н., завідувач відділенням фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т.Рильського Національної академії наук України, головний редактор часопису «Народознавство», м. Київ
30. «Треба бути головою, а не хвостом». Олександр Середюк, історик, письменник, директор музею історії сільського господарства Волині-скансесу, Волинська область
31. З книги Лева Скляренка «Мага віра» (витяг)
32. «Деревлянам нема переводу». Валентин Пилипчик, головний координатор Ради патріотичних організацій України ВКР, член Президії «Землятства житомирян»
33. «Візія Божевільного». Інтерв’ю з Володимиром Леніним
34. «Роль української народної пісні у формуванні духовності народу». Світлана Науменко, професор НПУ ім. М.Драгоманова, м. Київ
35. «Унадився журавель до бабиних конопель». Василь Трубай, письменник, с.Халеп’я, Обухівського р-ну, Київської обл.
36. «Гармонія». Олексій Куцел, директор оздоровчого центру «Гармонія», Миколаївська обл.
37. «Ключ до гармонійного буття». Олександр Шимко, директор оздоровчого центру, м. Київ.
38. «Доба вічності з матір’ю Інанною». Віктор Крижанівський, доцент, доктор філософії з образотворчого мистецтва, художник, член Національної спілки художників України, м. Київ
39. Висновки конференції
40. Додатки: Подання з проекту Закону України «Про Українське Козацтво»
41. Подання з проекту «Реформації»

ОРГКОМІТЕТ КОНФЕРЕНЦІЇ

1.	Перегiнець Володимир Макарович Голова благодійного фонду пам’яті Юрія Миролюбова, академік Міжнародної академії інформатизації, доктор економічних наук, доктор філософії, професор	голова комiтету
2.	Матвiєнко Петро Григорович Член спiлки адвокатiв України, дослiдник українського звичаю, цiлительства	заступник голови комiтету
3.	Добжанський Едуард Iванович Голова культурологiчної громади «Трiйця», дослiдник свiтогляду українцiв, вчений секретар НДЕI Мiнiстерства економiки України, кандидат економiчних наук	заступник голови комiтету
4.	Саннiкова Любов Павлiвна Директор громадського Фонду реконструкцiї та сприяння збереженню культурної спадщини України, філософ української культури	заступник голови комітету
5.	Трилiс Василь Герасимович Дослідник українського фольклору НДІ Українознавства, к.т.н.	заступник голови комітету
6.	Мулява Володимир Савич Почесний Гетьман українського козацтва, провідний науковий співробітник НДІ Українознавства	заступник голови комітету
7.	Кондратьєв Анатолій Ілліч Директор підприємства «Прогресивні технології» дослідник української духовності, д.ф.	член оргкомітету
8.	Чумаченко Василь Андрійович Директор науково-дослідного центру езотеричної етнології, письменник, к.т.н.	член оргкомітету
9.	Філатович Олександр Володимирович Директор медичного центру живого слова	член оргкомітету
10.	Каганець Ігор Володимирович Директор інституту метафізичних досліджень Перехід ІV	член оргкомітету
11.	Мулява Ярослав Володимирович Верховний отаман МГО «Українське козацтво» «Вічна Січ», член Ради українського Козацтва при Президенту України	член оргкомітету
12.	Грицай Марія Петрівна Завідувач відділом українського інституту екології людини	член оргкомітету
13.	Крижанiвський Вiктор Володимирович Член Національної спілки художників України, доцент кафедри рисунка Національної Академії образотворчого мистецтва i архітектури	член оргкомітету
14.	Остапович Володимир Володимирович Генеральний директор НТЦ «Булат НБР»	член оргкомітету
15.	Федорiвський ВасильМиколайович Директор науково:дослiдного iнституту бiоiнформатики	член оргкомітету
16.	Марчук Олександр Степанович Юрист, дослідник українських традицій	член оргкомітету
17.	Лебедівна Лариса Іванівна Літературознавець, директор інституту «Література «Шостої культури»	член оргкомітету
18.	Стеценко Кирило Володимирович Професор, заслужений артист України	член оргкомітету
19.	Пономарчук Ігор Дмитрович Дослідник історичної та духовної спадщини	член оргкомітету

ФЕНОМЕН ЦІЛІСНОЇ ЛЮДИНИ

Людина існує в детерміново-пов’язанім ціліснім світі де діють сталі закони. Цілісність світу має внутрішній розподіл на енергетичні рівні , пов’язані еволюцією системи в часі.

Сталість системи цілісної організації світу реалізується на тонкому енергетичному рівні (патерн організуючому рівні) всесвіту. Головним, організуючим рухом тут є рух форми.

В означеній цілісності формується детерміново пов’язане подійне поле, в якому народжується феномен живого цілісного всесвіту елементом якого є сутнісний план людини.

Контакт людини з цілісністю на рівні кінестетичного відчуття-відгуку на тонкоенергетичному плані, веде до передбачення подій життя, вірної та вчасної реакції на звороти подій в ньому. Людина опановує мистецтвом слідування планам можливого пізнаючи закони організації цілого.

Така людина пізнає шляхи правди-істини, що починає панувати в її житті, одержуючи силу та наснагу на життя в великім цілім, частиною якого стає сама. В житті вона може приймати участь в будь яких подіях, але мусить зробити все те вірно, в цьому полягає її воля.

Людське его розчиняється в тому слідуванні (неупередженості) через що такій людині стають притаманними висока духовна чутливість, щирість, правдивість, мужність, а від того людяність та повага до тої долі, яка випадає їй на життєвому шляху.

Цілісність несе в собі вибірковість ключового образу, аналог якого вводиться людиною в свій побут. З чого виростає етнічна культура, як знакова система формуюча психотип відповідаючий єдності людини і ареалу проживання.

Ментальністю сформованої в такий спосіб людської спільноти, стає знайдений спосіб входження в істину, відтіняючий особливість взаємодії людини з патерн умовами місця проживання. Саме в цьому слід шукати значення тотему в стародавніх культурах, з якого починалося формування психотипу як ключового на строю входження людини в істину.

Одержане в такий спосіб інтуітивно-образне сприйняття вело до пізнання законів пануючих в довкіллі та поступового входження людини в означену цілісність. Це поєднання веде до феномену цілісної людини (архатоподібні стани, „хвойди” у козаків) яка, звільняючись зі своєї земної колиски, отримує можливість виходу в широкий світ.

Пізнання закону в середині веде до відповідного формування соціуму, де панує громадське самоврядування (вічевий устрій Києва, Новгорода, Пскова міст-держав стародавньої України-Руси). Таке самоврядування гармонізує соціум, в якому одною правдою володіють всі.

В подібному соціумі панує право людини на вільний вибір в тих можливостях, які надає їй рівень розвитку соціуму. Саме це дозволяє людині йти в житті по своїй долі, вирішуючи ту задачу, яка стоїть перед нею по народженні. Вільно формувати шлях свого життя з метою повного розкриття своєї природи і подальшого переходу на інший обрій буття.

Кожен індивід громадянського соціуму опановує майстерністю ведення життя, через поширений стан свідомості, де набуває майстерності слідування в межах можливостей континуальної цілісності. Це стає його свідомим вибором і це є його воля в означенім соціумі.

Опанування переходів в межах обріїв цілісності, дозволяють такій людині торкнутися тих головних продуктивних сил, що панують в природнім довкіллі. З цього виростає характерницьке мистецтво керування перебігом подій в довкіллі, яке веде до відповідної майстерності ведення життя. Така людина отримує відповідну силу яка реалізовується через її намір.

Виховання та навчання поширеного сприйняття ведеться через працю та дію людини в відповідно скрутних умовах, бо тільки самостійний прохід через неможливе (незнання) призводить до запалювання відповідних енергетичних прядив на каузальнім плані енергокомплексу людини. Знання та вправність в такому випадку стають опанованими,, спорідненими з людиною.

Всяке виховання починається тут з відповідного входження — кінестетичного дотику до тонкоенергетичних підвалин подій, (бриль пасічника) коли людина отримує відповідне передбачення — знання завдяки чому дуже рідко дає хибу в оцінці ситуації, що склалася.

На сьогодні забезпечення суспільства через його господарську технологічну діяльність, веде до договірного соціального устрою. В якому культура, освіта, право та релігія прислуговують тому договірному устрою, гублячи природню пов’язаність людини з оточуючим середовищем.

Освіта в такому суспільстві надає фахову спеціальність завдяки якій людина займає відповідну сходинку в суспільстві та отримує відповідне забезпечення в житті. Ні здоров’я, ні талан, ні щаслива доля в такому суспільстві не забезпечуються і не гарантуються. Природні початки людини таке суспільство не цікавить, в нім вона використовується тільки як виробнича сила.

Громадянське суспільство, основою якого є цілісна людина, стає частиною природнього оточення і через розкриті закони того оточення має можливість впливу на нього з метою розбудови нового, відповідаючого новому стану свідомості ареалу життя. Шлях цей веде до світової спільноти та до єдиної світової релігії.

На перше місце в такому суспільстві виходить боротьба за духовне зростання, яке одне взмозі забезпечити те велике входження людини.

ЧОТИРИ БЛАГОВІСТИ НА ШЛЯХУ ВИХОДУ УКРАЇНИ З КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ,
ДУХОВНОЇ, ПОЛІТИЧНОЇ ТА ЕКОНОМІЧНО-ГРОМАДСЬКОЇ КРИЗИ

1. Українці діють в чужому, нав’язаному їм інформаційному полі, щодо людини та її місця в світі. (припиняється активна діяльність).
2. Потрібне розкриття коріння орійського світогляду українців. (менталітет та основа світогляду).
3. Розкриття шляхів підходу до орійського світогляду існуючих в сучасному природознавстві. (що замовчуються).
4. Розробка та затвердження наукового обґрунтування принципів становлення науки, культури та світогляду українців, а від цього становлення економіки, політики та культури.

ЗАЧИН

Вставай, хто живий,
В кого думка повстала,
Година для праці настала.
Леся Українка

Тьма віків минула з часу, коли Уки, Укри, Українці, Русичі жили в єдиному і триєдиному єднанні з цілісним світом ім’я якому: Всесвіт, Земля, Місяць, стихії Землі і Неба, Царства рослин, тварин, мінералів, птахів, земноводних та ін.

Весь природній, звичаєвий уклад Буття Уків-Українців гармонійно поєднувався з циклічністю Буття Всесвіту, земного проживання цілісної людини в цілісному світі.

Все в цьому Бутті було самодостатнім І природнім, відповідним, гармонійним, а найголовніше, знаковим: хата і її начиння, будова печі, глиняні стіни, долівка, домоткане полотно, глиняний посуд, здорова природна їжа, одяг, обробіток землі, приручена худоба, землеробська традиція. Все це разом та рахманна земля давали Укам могутнє здоров’я, гарну веселу вдачу, працьовитість, що забезпечувало вірний вибір життєвого шляху, вміння гармонійно єднати себе з Живим Білим Світом, що оточував Буття Українця.

Український звичай давав не просто Віру у щось, та ще й запрограмовану кимось, а Знання, Відання і відповідно праведне життя по Праві.

Ось наступав Новий рік, або Великдень, за прадавнім звичаєм у березні місяці (або у Віничі), у день Весняного рівнодення. Що робили наші пращури? В цей день по всій Україні, у всіх громадах, у всіх поселеннях справляли Великдень, що знаменував прихід Нового року. Творились одночасно обряди: співались Веснянки з відповідними текстами і мелодіями, водились хороводи, танці, споживалась обрядова їжа — великодні бабки, медові напої. Люди зустрічали весняне, яре сонце, освячували себе, гаї, воду, землю.

По своїй суті це свято єднало, відстроювало кожного Українця до входження в новий хліборобський цикл в гармонійному поєднанні зі стихіями і царствами. Творилась Нова Доба, Нова Людина, здоровий спосіб життя в єднанні з довколишнім. Хто міг збороти цей люд, збороти цю Землю? Ніхто.

Відібравши в Уків-русичів звичай, природній спосіб життя, навчителі чужого вироду в такий спосіб змогли підкорити нашу землю і ослабити наш етнос.

Від правди життя відійшла правда бачення цілісного, гармонійного, здорового.

Що маємо на сьогодні? Святкуємо Йордань 19 січня і всі священнослужителі та горе-вчені заявляють, що вода цього дня дуже енергетична, цілюща бо забув люд, що раніше водосвяття відбувалося 22-25 грудня на день Божича-Коляди і вода, набрана цього дня, мала природну силу в п’ять разів більшу, чим січнева і зберігалась протягом п’яти років. Забули! Ця освячена простором вода лікувала отруєння, шкіряні хвороби та інше. Називалась Мертвою.

Купальська вода, набрана 22-25 червня в п’ять разів сильніша і більш цілюща, ніж набрана 7 липня і називалась Живою бо надавала наснагу до життя.

Так в усьому: живемо чужими неправдами і напівправдами. Живемо за чужою бездуховністю, збоченнями, психічними і фізичними, облудними словами лжеповодирів.

Шевченко пророкував, що прийде час і на нашій Землі буде Син і буде Мати і будуть Люде на Землі. А чи багато на сьогодні знають про що мовив Великий Тарас?

У звичаях наших пращурів було відання, знання і вміння жити в природному циклі.

Ми знали, що у нас люди ніколи не ділилися ні за кастовим ні за моральним розподілом. А триєдність Життя-Буття в Праві, Яві і Наві наділяла людей певними відповідними відстроями до Світу.

Тих, хто прийшов у світ задовольнити свої фізичні забаганки і вів тваринний спосіб життя, називали Жителями або Житями.

Ті, хто вже був наділений чеснотами, мав совість, сердечність, людяність ставали повноцінними членами громади і називались Людьми, були Люддю.

Той, хто ставав справжнім майстром своєї справи, був наділений духовними, просвітленими якостями, мав дотик до Духу світу — називався Чоловіком (Чолом).

Тепер зрозумійте, чому Шевченко так прагнув, щоб на нашій Землі жила Людь, Були Люде на Землі. А чи багато зараз Чоловіків серед нас? А що ж робити суспільству, громаді, де Житі приймають закони, займаються наукою, культурою, духовністю, інформаційним простором, розповсюджують сексуальні та психічні збочення, деградують в усіх проявах життєвий простір?

Ми сьогодні, вперше через тисячу років, зможемо в цей визначний день спільно супроводивши святкування Великодня Весняним співом програмувати простір на очищення, оздоровлення, освячення. А з цим чужинці вже нічого не вдіють.

Тому давайте привітаємо один-одного зі Сродною, звичаєвою, обрядовою дією і початком нашого духовного та душевного зростання і відповідного оздоровлення у фізичному плані.

На очищеному духовному просторі і повстане в повний зріст Уків Рай — Україна в триєдності Явного-здорового фізичного тіла, душевного зростання і могутнього Духу. Так буде! Бо так хоче Творець. Господь Бог!

текст оголошено заступником голови оргкомітету
Петром Матвієнком