«Трипільський Хрест» – артефакт трипільської цивілізації знайдений В. Хвойкою на поселенні Верем’я в 1898 р. Цей магічний знак пов’язаний з культом родючості, відродженням та циклічністю життя. Використовувався при проведенні священних обрядів. Оригінал зберігається в Національному музеї історії України. Цей священний символ відроджений та популяризується духовним об’єднанням “Релігія Природи”.
Трипільці започаткували для нащадків природні космогонічні моделі та світоглядні основи. Перше і мабуть головне місце в пантеоні Богів трипільців належить Великій Богині-Матері – жіночому началу. Це зображення існувало понад 6000 років і належало до так Трипільської археологічної культури, але кожна енциклопедія у розділі «З історії виникнення графічного зображення хреста» починається з вивчення появи цього символу у найдавніших народів і культур Сходу, Середньої Азії, Єгипту, Африки тощо. В цих енциклопедіях ви не знайдете жодного слова про Україну. Але незаперечним фактом залишається те, що саме тут було знайдено найдавнішу у світі символіку хреста, графічне зображення якого майже не відрізняється від сучасного. Цей хрест відкритий ще на початку 20 століття, внаслідок археологічних розкопок під керівництвом В. Хвойки, він і досі залишається однією з таємничих і найцікавіших знахідок Трипільської археологічної культури. Можливо, у ті прадавні часи він міг бути оберегом, що застосовувався у магічних ритуалах. Саме ромбовидний символ з крапкою у центральній частині хреста вказує на імовірний зв’язок останнього з культом поклоніння жінці та вшанування матері. 6000 років тому символ хреста міг уособлювати у собі стилізоване зображення жінки-матері. Одним з найдавніших образів в українські народній культурі є Берегиня. Це символ життя і родючості, Матері всього сущого, яка дає життя і оберігає. Це очевидне продовження і розвиток традиції прадавнього культу Великої Богині – матері-прародительки… (далі буде)