Відродження Громади «Релігії Природи» відбулось після здобуття Україною державної Незалежності. У 2000 р. члени Громади Володар та Сонцеслав (Крижанівський В.) разом з однодумціями створюють Духовний Центр, центральним символом якого постає «Дерево Життя». В цей сакральний символ вкладаються вже накопиченні знання сторічних досліджень трипільської цивілізації та дохристиянської етнічної релігії.

 

Назву «Релігія Природи» обрано не випадково: саме таким визначенням можна охарактеризувати складну релігійну систему притаманну саме Трипільській цивілізації з якої й постав український народ. Це духовність, яка формує святість Всесвіту, Космічного простору, навколишнього середовища,  формує екологічне мислення та відповідну етику та поведінку. 

Віра наша є спадщиною предків. Ця спадщина дбайливо зберігалась і зберігається в глибині нашого народу. Життєві цінності і звичаї предків адаптуються до реалій сучасного життя. Ми славимо святість Природи, шануємо її Божественний початок в усьому сущому, під яким розуміємо безмежний, нескінченний і непізнаваний дух, що тягнеться по всьому Всесвіту, як видимий, так і прихований від нас.                                                                                                  Рідна Віра це духовний шлях — релігія для одних, для інших шлях життя і віра в Божественність Природи. Дехто буде розвивати певний спосіб розуміння джерел цієї духовної природи і можуть відчувати себе анімістами, пантеїстами, політеїстами, монотеїстами чи дуотеїстами. Інші будуть уникати вибору будь-якого уявлення про божество, вважаючи, що його розум за своєю суттю не здатен осягнути її Величі.

Духовний Центр «Релігія Природи» об’єднує громади політеїстичного та генотоїстичного напрямків Рідної Віри, тобто сповідників різних рідновірських течій, які визнають єдиний корінь глибокого релігійного явища української нації, сповідує найдавніше поняття Бога — Бога проявленого в Космічному Законі та в Космічному Просторі (Всесвіті) — поняття, яке було сформоване ще з Трипільських часів. Відкриття Центру було присвячено до ювілею існування Трипільської цивілізації в 7,5 тисяч років та освячено «мистецьким народженням» символу «Дерево Життя». Саме «Дерево Життя»  в Духовному Центрі «Релігія Природи» є містком між трипільським та українським світами.

ДЦ «Релігія Природи» офіційно визнаний та зареєстрований у Державному комітеті релігій України, як релігійне явище національного значення (реєстр. Свідоцтво № 53 від 25 січня 2017 р.).

Наші духовні орієнтири

Вступ

1. Цей текст визначає світоглядну базу Духовного Центру “РЕЛІГІЯ ПРИРОДИ” й одночасно є орієнтиром для нових членів, який пояснює основи Рідної Віри.

Основи

1. ДЦ РП вважає себе язичницькою спільнотою, яка віддана релігійним традиціям українського народу.
2. ДЦ РП — україномовний та україноцентричний Центр.

Релігійні основи

1. ДЦ РП свідомо вибрав традиції з часів  Трипільської Цівілізації.
2. Це не означає приділяти менше значення іншим релігійним традиціям, а скоріше пов’язувати релігійні дії та символи з Богами та Богинями українського язичництва.
3. Щоб зрозуміти минуле та зберегти його від різних трактувань, важливо критично сприймати джерела в контексті наукових досліджень. Розкрити Космогонічність Трипільської Цивілізації, її зв’язок з сучасними українцями. Це первинна природна цивілізація на Землі. Ритуальні артефакти мають займати центральне місце в дослідженні та розкритті зв’язку Трепілля з нами в сьогоденні.
4. Язичництво було і є пов’язаним із цим світом, що принципово відрізняється від догматичних монотеїстичних релігій.
5. Згідно з нашим релігійним переконанням, усі істоти та речі пов’язані між собою як з точки зору еволюційної минувшини, так і в безперервному циклі Природи.

Політеїзм українського характеру

1. Язичництво знає багато Богів і Богинь – як прояви ВСЕСВІТУ
2. Ранжування божеств не може бути виправданим, і тому це питання не має значення для прихильників українського язичництва.
3. Хоча не всі відомі божества колись мали спільний культовий зв’язок, для сьогоднішнього українського язичництва вони утворюють коло, яке загалом гідне пошани.

Шанування Предків

1. Предків поважають через усвідомлення того, що власне життя пов’язане з усім життям, як минулим, так і майбутнім.
2. Для багатьох людей їхні Предки не обмежуються колом особистих Предків.
3. Наш зв’язок із Предками відображається в нашій особистій відповідальності перед тими, хто прийде після нас — нашими нащадками.

Магічний світогляд

1. Українська міфологія знає богато світів, в яких божества, люди та всі істоти живуть і взаємодіють один з одним.
2. Зв’язок усіх істот через простір і час представлений як мережа, у якій дії кожного переплетені та спільно формують долю.
3. Завжди існувала потреба впливати на цю мережу, у тому числі за допомогою магічних сакральних практик. Вкорінені в нашій традиції, ці практики призначені для зцілення або запобігання шкоди. Заклинання, що завдають шкоди, вважалися і вважаються неетичними. Якщо ви бажаєте  використовувати магію, це індивідуальне рішення, яке не є безповоротним, але за яке кожен несе персональну відповідальність.
4. Згідно з поглядами ДЦ РП, науковий і магічний світогляди не виключають один одного, а радше доповнюють один одного. І те й інше збагачує наше розуміння реальності.

Язичницькі свята

1. Язичницькі свята завжди супроводжують поворотні моменти в житті, незалежно від того, чи є вони індивідуально чи колективно значущими. Іншими словами, вони знаменують кінець старого періоду і початок нового. Регулярні зміни, які супроводжують зміну сезонів, неминучі.
2. Сама Природа викликає звичай святкувати радість життя в перехідні часи і чекати наступного періоду ситим і задоволеним. Святкова увага зосереджена на вищих силах, до яких звертаються за вдалим роком і миром. Жертвоприношення Богам — це не акт зречення, а акт спільного використання та вдячності за наше благополуччя. Взаємне давання й приймання зберігає дружбу і впевненість, що наступного разу теж буде добре і мирно.
3. Язичники (рідновіри) зацікавлені в здоровому і мірному житті. У язичницькому ритуалі спільнота, що святкує, свідчить про те, що вона бачить себе частиною більшої спільноти, в якій Предки, божества та духи Природи мають своє місце, як і люди. Ритуал підтверджує досвід того, що співіснування всіх форм життя є необхідною основою для духовного життя.
4. Наші ритуали базуються на Традиції. Разом з тим їх форма відкрита для творчих імпульсів, щоб поєднати традицію та сучасність.